Ухвала суду № 21771931, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2012 року                               м. Київ                                        К-16305/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі –СДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 09.06.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009

у справі № 23/26/08-АП-5/114/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(далі –Товариство)

до СДПІ

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 09.06.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009, позов задоволено; визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 30.05.2007 №0000170805/0, від 03.08.2007 №00000170805/1, від 20.09.2007 №0000170805/2, від 26.11.2007 №0000170805/3. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що на момент здійснення спірних операцій з поставки Товариству товарно-матеріальних цінностей постачальник позивача не мав дефектів у правовому статусі, тоді як подальше скасування державної реєстрації цього постачальника та анулювання його реєстрації як платника ПДВ не позбавляє правового значення первинні документи (зокрема, податкові накладні), складені ним до такого анулювання.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що з огляду на факт реєстрації контрагента позивача на підставних осіб складені цим постачальником податкові накладні не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та, відповідно, бути підставою для податкового обліку Товариства.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що СДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Ком ЛТД»за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, оформлену актом від 16.05.2007 №125/08-05/00130926.

За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 23173,50 грн. (у тому числі 15449 грн. за основним платежем та 7724,50 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. В основу здійсненого донарахування СДПІ покладено висновок про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту у перевіреному періоді відповідних сум ПДВ за податковими накладними, складеними названим контрагентом за наслідками виконання операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей, з огляду на скасування державної реєстрації цього постачальника та його свідоцтва як платника ПДВ за рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 07.07.2006 з мотивів проведення такої реєстрації невідомими особами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на момент здійснення спірних господарських операцій (за якими податкова інспекція визнала необґрунтованим включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту) постачальник позивача (товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Ком ЛТД») мав необхідний обсяг податкової правосуб’єктності, позаяк був зареєстрований як платник ПДВ в установленому порядку. Усі ж операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як такі, що позбавлені правового значення, в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

В свою чергу, скаржником не подано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності названого контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Власне реальність виконання спірних операцій з поставки, на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку, СДПІ не заперечується. Будь-яких обставин на підтвердження факту недобросовісності саме позивача як платника податків, що виключають його право на отримання податкової вигоди, податковим органом не зазначено.

Відтак з урахуванням того, що, як установлено судами, сума податкового кредиту Товариства з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена постачальникові у складі ціни придбаних товарів, слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи відносно незаконності оспорюваних податкових повідомлень-рішень СДПІ.

За таких обставин процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі відхилити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 09.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 у справі № 23/26/08-АП-5/114/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко