Ухвала суду № 21771893, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2012 р. м. КиївК-41264/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства “Наумівський спиртовий завод” (далі Підприємство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009

у справі № АС 15/373-08/5021

за позовом Підприємства

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Сумська МДПІ),

за участю прокурора Сумської області,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Макаренка М.А.,

відповідача Луніка О.В.,

Генеральної прокуратури України Суходольських С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Сумської області від 13.02.2009 позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Сумської ОДПІ від 07.07.2008 № 0000012330/0 та № 0000022330/0. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку позивача під час визначення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 назване рішення скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що систематичне здійснення позивачем операцій з придбання товару з наступним поверненням цього товару постачальникам без наявності доказів дійсного руху такого товару та за відсутності розумної економічної причини свідчить про здійснення Підприємством безтоварних операцій виключно з метою безпідставного зменшення податкового навантаження. Крім того, за висновком апеляційного суду, позивачем було порушено порядок обліку запасів, а також включено до податкового кредиту ПДВ у складі вартості енергоресурсів, використаних поза межами господарської діяльності платника, а саме - для опалення та освітлення обєкта соціальної сфери (клубу).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Сумської області зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 456800,40 грн. (у тому числі 308517 грн. за основним платежем та 148283,40 грн. за штрафними санкціями), а також з податку на додану вартість у сумі 515058 грн. (у тому числі 341639 грн. за основним платежем та 173419 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 08.09.2008 №111/23/00375208/97, про заниження Підприємством бази оподаткування цих податків за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 внаслідок:

відображення у податковому обліку результатів виконання безтоварних операцій з придбання сільськогосподарських культур. Так, протягом 2007 року позивач систематично купував зернові культури з віднесенням витрат на їх передоплату до валових витрат підприємства; у наступному місяці після такого придбання позивач нібито повертав відповідний товар постачальникові; при цьому первинні документи, складенням яких має опосередковуватись операція з руху товару (а саме - на підтвердження факту його перевезення, зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо) відсутні;

невключення позивачем до валового доходу суми одержаної передоплати за спирт у розмірі 492000 грн. за правилом першої події;

невіднесення Підприємством до первісної вартості запасів (патоки) вартості транспортно-заготівельних витрат у сумі 37967 грн.;

включення до податкового кредиту Підприємства ПДВ у складі вартості електроенергії та опалення, використаних для забезпечення діяльності клубу обєкта соціальної сфери Підприємства, який не бере участь у господарській діяльності позивача.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Зазначене правило формування даних податкового обліку втілено, зокрема у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змісту якого випливає, що визначальною умовою для віднесення витрат платника до валових витрат виробництва та обігу є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що укладені позивачем спірні договори про поставку товарів відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому судом було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, поставка), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобовязань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Водночас суд апеляційної інстанції, за наслідками ретельного дослідження фактичних даних зі спору встановивши відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин систематичного придбання позивачем продукції з її наступним поверненням, дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про створення Підприємством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення обєкта оподаткування податком на прибуток та обґрунтовано визнав незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Не спростовано позивачем і висновок апеляційного суду про порушення Підприємством підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок невключення до валового доходу позивача у повному обсязі суми одержаної передоплати за поставлений спирт у тому звітному періоді, в якому позивач фактично одержав таку передоплату.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відсутність мети використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника виключає можливість включення до податкового кредиту платника сум ПДВ у складі їх вартості.

А відтак апеляційний суд, встановивши, що діяльність клубу Підприємства як обєкта соціальної сфери жодним чином не повязана з господарською діяльністю позивача обґрунтовано не визнав право останнього на податковий кредит за наслідками здійснення операцій з придбання електроенергії та газу для забезпечення діяльності цього клубу.

Інші доводи касаційної скарги стосуються фактично здійсненої апеляційним судом оцінки доказів та правильності встановлення ним обставин справи, що з урахуванням припису частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного адміністративного суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства “Наумівський спиртовий завод” залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 у справі № АС 15/373-08/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко