Ухвала суду № 21771883, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2012 р. м. КиївК-18410/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Центр європейських технологій та інновацій” (далі Товариство)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009

у справі № 2-а-14587/08/0570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у місті Краматорську (далі ДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2008 позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.07.2008 № 0000272302/2/44047 в частині донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 100636 грн. за основним платежем та 25339,90 грн. за штрафними санкціями. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з правомірного формування позивачем валових витрат за операціями з поставки йому спірних послуг з технічної підтримки.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з підстав відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження факту надання позивачеві спірних послуг, що виключає правомірність відображення Товариством витрат на оплату цих послуг у складі валових витрат позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

З огляду на незявлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 100636 грн. за основним платежем та 25339,90 грн. за штрафними санкціями згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 04.02.2008 №202/23-2-33956122, про безпідставне включення позивачем до валових витрат Товариства вартості послуг з технічної підтримки, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Остекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськ Слеш Інвест»та приватним підприємством «Боженко і К»протягом 1-3 кварталів 2007 року з огляду на відсутність первинних документів, які б містили достатню інформацію про зміст, види та обсяги цих послуг.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником обєкта оподаткування (податкових зобовязань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг є факт реального надання послуг та безпосередній звязок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

У розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли різних висновків щодо фактичного виконання операцій з поставки спірних послуг позивачеві. Так, в основу рішення про задоволення цього позову, окружним адміністративним судом покладено висновок про те, що факт надання зазначених послуг Товариству підтверджується актами виконаних робіт, оформленими у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Однак зазначений висновок було спростовано апеляційним судом, який обґрунтовано зазначив, що чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг, однак документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг. А відтак з огляду на те, що спірні акти виконаних робіт містять лише загальні посилання відносно надання послуг з технічної підтримки без конкретизації їх видів, обсягів, тоді як у матеріалах справи відсутні інші докази поставки цих послуг позивачеві, слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин справи про те, що витрати на оплату цих послуг є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Крім того, апеляційним судом встановлено, що від імені приватного підприємства «Боженко і К»акти виконаних робіт підписані ОСОБА_1, який був єдиним працівником цього підприємства та на час складення зазначених актів знаходився під вартою.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком апеляційного суду про законність донарахування Товариству оспорюваної суми податкового зобовязання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 11.07.2008 № 0000272302/2/44047, а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного адміністративного суду відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Центр європейських технологій та інновацій»залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 у справі № 2-а-14587/08/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко