Ухвала суду № 21771881, 23.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/40332/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі №2а-3066/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Едельвейс” (далі Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Загребельного Г.С.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.02.2011 № 0000292302 та №0000352302 з мотивів правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання операцій з поставки йому будівельно-монтажних робіт.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безтоварний характер спірних операцій, а також про нікчемність договорів, якими опосередковувалося виконання цих операцій, у звязку з чим зазначені операцій не підлягають врахуванню під час визначення Товариством обєкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що за наслідками проведення ДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 24.12.2010, оформленої актом від 18.01.2011 № 88/23-506/32033173, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 № 0000292302, за яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1015120 грн. за основним платежем та 253780грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 №0000352302, згідно з яким Товариству донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1268902 грн. за основним платежем та 317225,50 грн. за штрафними санкціями. В основу прийняття названих актів індивідуальної дії ДПІ покладено висновок про незаконність відображення позивачем у складі валових витрат та податкового кредиту результатів виконання операцій з поставки позивачеві його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех»- будівельно-монтажних робіт з огляду на безтоварний характер цих операцій, позаяк: чисельність працівників на товаристві з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех»становить 10 осіб; на цьому підприємстві обліковуються основні фонди 2 та 4 груп, а у перевірений період сплата ним орендних платежів за орендовані складські приміщення та транспортні засоби на проводилася; загальний обсяг реалізованих товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех»товарів у вказаний період (який склав 677011864 грн.) свідчить про проведення цим підприємством транзитних потоків для надання необґрунтованої податкової вигоди його покупцям у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо дотримання позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту у перевірений період.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. При цьому слід зазначити, що за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не підлягають включенню до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Однак в даному разі попередні судові інстанції за результатами ретельного дослідження наявних у справі доказів встановили, що факт поставки спірних будівельно-монтажних робіт позивачеві підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які відображають дійсний зміст зазначених господарських операцій, а саме договорами підряду, актами приймання виконаних підрядних робіт, кошторисами, відомостями використаних ресурсів, платіжними дорученнями про оплату вказаних робіт тощо. Вказані документи містять достатню інформацію відносно видів, обсягів та вартості виконаних робіт.

Посилання скаржника на відсутність у постачальника (товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех») необхідних трудових та матеріальних ресурсів для виконання спірних операцій з поставки будівельно-монтажних робіт не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України. Адже в акті перевірки податковим органом зазначено про чисельність працівників названого товариства (а саме 10 осіб), про наявність у нього основних фондів 2 та 4 груп, тоді як ДПІ не обґрунтовано недостатність цих працівників та вказаних засобів для виконання спірних робіт. Факт позбавлення товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех»ліцензії на право здійснення господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури, у звязку з недотриманням ліцензійних вимог для виконання даного виду діяльності не встановлено.

Обставини ж щодо отримання названим контрагентом позивача податкової дисципліни не має правового значення для вирішення цього спору, позаяк порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим процесуальних підстав для скасування правильних та вмотивованих рішень попередніх інстанцій не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі №2а-3066/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко