Ухвала суду № 21771466, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р. м. КиївК-5657/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.

Судді:Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську (далі - ДПІ у м. Свердловську)

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2008

у справі № 2а-3566/08 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008, позов задоволено : визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 04.12.2007 № 0000312340/0.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач правомірно включив сплачені суми збору за забруднення навколишнього природного середовища та орендної плати, сплаченої пов`язаній особі, до складу валових витрат, оскільки це відповідає нормам підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР).

У касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування вищенаведених норм Закону № 334/94-ВР та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить відхилити її як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток за 3-й квартал 2006 року у сумі 109, 00 грн. та за 4-й квартал 2006 року у сумі 101325, 00 грн. стали висновки акта перевірки №1473/23-05827201 від 22.11.2007. Відповідно до вказаного акту позивачем порушено норми підпункту 5.3.5 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок віднесення до складу валових витрат сплачених сум збору за забруднення навколишнього природного середовища, обчисленого за понадлімітне розміщення відходів, та норми 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 вказаного Закону у звязку з віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з оренди виробничих приміщень та виробничого обладнання, наданих в оренду пов'язаною особою - Донецьким державним науково-дослідним та проектним інститутом кольорових металів, на підставі рахунків фактур по факту їх отримання при наявності в бухгалтерському обліку позивача станом на 30.06.2007 кредитового сальдо по рахунку 377 «Розрахунки з іншими кредиторами»по контрагенту Донецький науково-дослідний та проектний інститут кольорових металів в розмірі 811800,21 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2007 № 0000312340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 142018, 50 грн. (у т.ч. 101434, 00 грн. - основний платіж та 40584,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Враховуючи віднесення збору за забруднення навколишнього природного середовища до загальнодержавних податків (зборів) в силу норм ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»(втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2.12.2010 року № 2755-VI), позивач правомірно відніс сплачені суми вказаного збору до складу валових витрат.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сплата збору за забруднення навколишнього природного середовища за понадлімітне розміщення відходів за своєю природою не є штрафом (пенею або неустойкою), а тому норми підпункту 5.3.5 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не підлягають застосовуванню при вирішенні питання щодо підстав віднесення до валових витрат сум збору. Припис правових актів щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища при розміщенні відходів понад встановлені ліміти у більшому розмірі порівняно із збором за розміщення відходів в межах встановлених лімітів не змінює суті збору як податкового платежу.

Щодо віднесення до валових витрат вартості послуг з оренди, то, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач в січні 1991 року уклав договір оренди державного майна з Донецьким державним науково-дослідним та проектним інститутом кольорових металі, що є засновником СП «Інтерсплав». За умовами договору СП «Інтерсплав»здійснює оренду державного майна: будівель, споруд, інженерних мереж, обладнання, які знаходяться за адресою: м. Свердловськ, Луганська область. Орендна плата, відповідно до умов договору, визначається згідно з Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР).

Стаття 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що орендна плата (платіж), що сплачується орендодавцю не є в винагородою в розумінні норми підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, а є платою за надану послугу, а тому суми орендної плати правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат як такі, що повязані з його господарською діяльністю.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність викладених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді:М.І. Костенко Н.Є. Маринчак Суддя Є.А. Усенко