Ухвала суду № 21770474, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року м. КиївК-20761/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009

у справі № А38/27-07

за позовомКомунального житлового підприємства № 33

доЦентральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

провизнання неправомірними дій та скасування актів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне житлове підприємство № 33 (далі по тексту позивач, КЖП № 33) звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій по проведенню 19.03.2007 перевірки та складання за її результатами акту; визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі (далі по тексту відповідач, Центральна МДПІ у м. Кривому Розі).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки КЖП № 33 з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку, складено акт № 154/106/153/20259832 від 19.03.2007р., в якому зафіксовано несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкового зобовязання.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000281800/0 від 12.04.2007, № 0000281800/1 від 19.06.2007, № 0000281800/2 від 06.09.2007, № 0000281800/1 від 22.11.2007 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 4391,82 грн. за затримку на 30 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 43918,18 грн. (10%);

№ 0000311800/0 від 12.04.2007, № 0000311800/1 від 19.06.2007, № 0000311800/2 від 06.09.2007, № 0000311800/3 від 22.11.2007 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 15340,32 грн. за затримку на 90 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 76701,59 грн. (20%);

№ 0000321800/0 від 12.04.2007, № 0000321800/1 від 19.06.2007, № 0000321800/2 06.09.2007, № 0000321800/3 від 22.11.2007 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 12488,07 грн. за затримку на 122 календарних дні сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 24967,09 грн. (50%).

Судами також встановлено, що КЖП № 33 самостійно визначав та сплачував земельний податок, суми якого податковим органом були спрямовані на погашення податкового боргу.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення в частині задоволення позову, межі перегляду, слід зазначити наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно до п. 7.7 ст. 7 цього Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Ця норма, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»або іншими законами з питань оподаткування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача законних підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених поточних податкових зобовязань в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захистом порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко