Постанова № 21770275, 15.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/21670/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Карася О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представників:

позивача Автуєвич Н.В., Розпутнього Л.А.

відповідача Оверченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі №2-а-4395/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»

до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, в задоволенні адміністративного позову ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області від 29.10.2009 №0000390171/0/3620 та скасування абзаців 10, 11,12, пп.3.3.4 Акту №3541/23-2/00849528/204 від 19.10.2009 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №3541/23-2/00849528/204 від 19.10.2009.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000390171/0/3620 від 29.10.2009, про визначення податкового зобовязання по прибутковому податку громадян в сумі 300698,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 601397 грн., а всього на суму 902095,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що у позивача станом на 01.09.2008 згідно оборотно-сальдової відомості по 641 рахунку рахувалась кредиторська заборгованість перед бюджетом зі сплати прибуткового податку у сумі 300698,50 грн.

На підставі аудиторського висновку ПП «Аудиторська фірма «Рось-аудит»№38 від 22.09.2008 позивачем зазначена заборгованість була списана як безнадійна.

Оскільки відповідно до пп. 18.2.3 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»списання безнадійного податкового боргу здійснюють податкові органи, порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач самостійно списавши у вересні 2008 року заборгованість по прибутковому податку з доходів фізичних осіб станом на 01.09.2008 в сумі 300698.50 грн., здійснив узгодження податкового зобовязання, у зв'язку з чим прийняття відповідачем рішення про визначення цієї суми податковим зобовязанням та застосування штрафної санкції в подвійному розмірі є правомірним.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до приписів ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка за питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.06.2003 по 01.08.2005, за результатами якої складено акт №253/17-1-010 від 19.09.2005, згідно якого сума податкового боргу позивача перед бюджетом по прибутковому податку та податку з доходів фізичних осіб станом на 01.08.2005 складає 327164,21 грн. Про наявність зазначено податкового боргу станом на 01.08.2005 було зазначено і в актах перевірок, що проводились відповідачем за період з 01.01.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №3261/23-2/00849528/421 від 19.12.2006, та за період з 01.07.2006 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт №2357/25-2/294 від 17.10.2008.

Таким чином заборгованість по сплаті прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб у сумі 300698,50 грн., щодо якої існує спір, виникла у позивача станом на 01.08.2005.

Проте зазначена сума заборгованості в базі даних відповідача не відображена, повідомлення-рішення про нарахування зобовязання та застосування штрафних санкцій на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за наслідками попередніх перевірок відповідачем не приймались, жодні дії, спрямовані на погашення боргу, податковим органом не вживались.

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведена норма обмежує право податкових органів на визначення податкових зобов'язань платника, тобто право на проведення податкових перевірок та винесення податкових повідомлень-рішень, якими визначаються податкові зобов'язання платників.

Порушення позивачем процедури списання безнадійної податкової заборгованості не надає права податковому органу на нарахування податкового зобов'язання поза межами строків встановлених пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача по прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у звязку з чим постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

В частині вимог про скасування певних пунктів акта перевірки ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі ? закриттю, відповідно до вимог ст.157 КАС України, оскільки до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС України).

Сам по собі акт перевірки не породжує для платника будь-яких правових наслідків, а відтак не підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України.

Керуючись ст. ст.157, 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 29.10.2009 №0000390171/0/3620.

В частині вимог про скасування абзаців 10, 11, 12 пп.3.3.4 Акта №3541/23-2/00849528/204 від 19.10.2009 провадження у справі закрити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Карась

Н.Г.Пилипчук