Ухвала суду № 21769611, 20.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 лютого 2012 року м. КиївВ/9991/411/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. головуючий, судді Голубєва Г.К., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон інвест»(далі Товариство) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2011

у справі № 21/289-17/76

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2005 № 139/23-6/32532383.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2011 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, якою у задоволенні позову відмовлено.

Товариством подано заяву про перегляд Верховним Судом України зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, в якій заявник просить вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заяву з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26.03.2008 у справі № К-21067/06 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235240 Кодексу адміністративного судочинства України»передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, в ухвалі від 08.11.2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що під час отримання позивачем векселів в рахунок оплати за поставлені товари у позивача не виникли витрати на придбання цих векселів у розумінні підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим Товариство неправомірно відобразило номінальну вартість цих векселів в окремому обліку для визначення фінансового результату від операцій з цінними паперами.

Водночас в ухвалі від 26.03.2008 у справі № К-21067/06, на яку посилається заявник, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, враховуючи те, що суми процентів та дисконту, отримані платником при погашенні предявлених до платежу векселів, підлягають відображенню в окремому обліку операцій з цінними паперами та не включаються до валового доходу платника за правилами підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тобто у справі № К-21067/06 причиною виникнення спору стало, зокрема, питання щодо порядку відображення у податковому обліку платника (векселедержателя) доходу, отриманого ним від емітента за наслідками предявлення векселя до платежу, тоді як предметом спору у справі № 21/289-17/76 стало питання щодо правомірності відображення платником у складі витрат на придбання векселя, одержаного в обмін на поставлені товари, номінальної вартості цього векселя під час його першого продажу.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні передбачені пунктом 1 статті 237 КАС підстави для допуску справи № 21/289-17/76 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Пілон інвест»у допуску справи № 21/289-17/76 до провадження Верховного Суду України.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва О.В. Карась Н.Є. Маринчак Н.Г. Пилипчук