Ухвала суду № 21769256, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року м. КиївК-14781/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «ЛАВАНДА»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009

у справі № 3/184

за позовомФермерського господарства «ЛАВАНДА»

доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

треті особи1. Козельщинська районна державна адміністрація

2. Василівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області

3. Відділ земельних ресурсів у Козельщинському районі Полтавської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ЛАВАНДА»(далі по тексту позивач, ФГ «ЛАВАНДА») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту відповідач, Кременчуцька ОДПІ), треті особи Козельщинська районна державна адміністрація, Василівська сільська рада Козельщинського району Полтавської області, Відділ земельних ресурсів у Козельщинському районі Полтавської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.06.2007 №0000172301/0.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2008 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.12.2006 складено акт від 18.06.2007 №368/23-120/21052277, за яким відповідач констатував несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю за травень-грудень 2006 року із затримкою більш ніж 90 днів.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст.15, ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 №2535-ХП зі змінами і доповненнями, ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 №161-XIV зі змінами та доповненнями.

Результатом цього висновку стало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.06.2007 №0000172301/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю в загальній сумі 31851,13 грн., в тому числі 21900,75 грн. основний платіж та 10950,38 грн. штрафна санкція у розмірі 50%, відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 (із змінами і доповненнями).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФГ «Лаванда»не мало за спірний період будь-якої заборгованості з плати за землю, а у відповідача не було законних підстав використовувати цифрові дані договору оренди землі №54 як правочину, який є не вчиненим, оскільки не пройшов державної реєстрації та приймати спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування орендної плати за землю як і застосовувати санкції за ним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Фермерське господарство згідно договору б/н від 29.12.2004, маючи в користуванні господарства земельні ділянки державної та комунальної форми власності (в том числі: - 241,8 га, землі сільськогосподарського призначення, землі запасу - 37,0 га, землі резервного фонду - 204,8га) на території Василівської сільської Ради, сплачувало розмір орендної плати на рік - 4836,0 грн. (20 грн. за 1 га).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, які передано в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Згідно із пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 України «Про оренду землі».

Підставою для нарахування орендної плати за землю, як встановлено ст. 13 Закону України «Про плату за землю», є договір оренди землі, а відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі»зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Ст. 181 ГК України визначає загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якої договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частинами 2-4 статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, складається протокол розбіжностей.

Як було встановлено судами і вбачається з матеріалів справи, 10.04.2006 між ФГ «Лаванда»та Козельщинською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі № 54 на заміну договору від 29.12.2004 б/н. на оренду землі в кількості 243,93 га, орендна плата за рік складала 35044,11 грн. (143,66 грн. за 1га).

Договір був укладений без порушення порядку укладення договорів.

Як вбачається з договору, він був підписаний обома сторонами, скріплений печатками (без заперечень), що свідчить про вільне волевиявлення орендаря по факту зміни оплати орендної плати.

При цьому, позивач уже користувався цією земельною ділянкою до укладення нового договору оренди, і цільове призначення її не змінювалося.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі»договір набуває чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами.

Істотними умовами договору оренди землі згідно зі ст. 14 зазначеного Закону (в редакції від 26.12.2002) є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та п.1 ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Так пунктом 32 договору визначено обов'язки орендаря, зокрема ФГ «Лаванда»було зобов'язане приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону.

Хоча стаття 125 Земельного кодексу України забороняє особам приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, але судом встановлено факт користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення до суду з позовом та на момент винесення рішення судом першої інстанції, позивач відмовляється реєструвати договір оренди земельних ділянок.

Однак згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю»користування землею є платним.

Ухилення від реєстрації договору не є підставою звільнення від плати за землю чи здійснення її в меншому розмірі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «ЛАВАНДА»відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко