Ухвала суду № 21769246, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2012 року м. КиївК-19824/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009

у справі № 8/134

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний судноремонтний завод»(далі по тексту позивач, ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод») звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) № 000075175/1 від 25.05.2007 в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493,78 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14784,71 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 складено акт № 29-23/605-03149949 від 01.03.2007, в якому встановлені порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, ст. 8 та ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, 25.05.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000075175/1 про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) в сумі 20555,88 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 62 900,83 грн.

Позивач оскаржив до суду вказане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493,78 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14784,71 грн.

Також судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»в період з 01.10.2002 по 12.08.2004 надавалися позики працівникам підприємства на умовах поворотної безпроцентної позики.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно ст. 375 ЦК Української РСР від 18.07.1963, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, договір позики на суму понад пятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.

Статтею 376 цього Кодексу передбачено, що позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі.

Згідно розрахунку витягу з документів бухгалтерського обліку та платіжних доручень ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод», дослідженого судами попередніх інстанцій, слідує, що працівниками підприємства не заперечується факт отримання відповідних позик, про що також свідчить часткове погашення сум наданих позик станом на 30.09.2006 року (кінцева дата періоду, що перевірявся).

На основі викладеного, суди дійшли висновку, що між фізичними особами та ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»виникли зобовязальні відносин з приводу надання поворотної безвідсоткової позики.

Згідно договору безпроцентної цільової позики від 12.08.2004, укладеного між ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»та заступником генерального директора по МТС ОСОБА_2, останній зобовязувався в строк до 01.01.2015 повернути позику в сумі 12000 грн.; згідно договору безпроцентної цільової позики від 05.02.2003, укладеного між позивачем та фінансовим директором ОСОБА_3, останній зобовязувався в строк до 30.05.2008 повернути позику в сумі 30000 грн.

Судами попередніх інстанцій, з урахуванням положень п. 4 Перехідних положень та ст. 1049 ЦК України, встановлено, що строк повернення сум отриманих позик відносно визначених фізичних осіб, на момент проведення перевірки, не настав.

Відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Таким чином, за відсутності порушень вимог пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, ст. 8 та ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493,78 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14784,71 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я.Меньшикова Суддя О.І. Степашко