Ухвала суду № 21769231, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р.м. КиївК/9991/39532/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.02.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011

у справі № 2а-4735/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віойл-Агро”

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

третя особа: Державна податкова адміністрація у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень

рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Віойл-Агро” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0002922300/0 від 25.10.2010, № 0002932300/0 від 25.10.2010.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки господарських взаємовідносин з підприємством „Центр професійної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями у м. Вінниці” за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та складено акт №300/23/31414911 від 06.10.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішень за №0002922300/0 від 25.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток 6827228 грн., №0002932300/0 від 25.10.2010, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість 3121275 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.32, ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статей 203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України, занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на 3413614 грн. та податку на додану вартість на 2080850 грн.

Підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), витрати по придбанню соняшника у ПОГ „Центр професійної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями у м. Вінниці” на суму 13654459 грн. та віднесено до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по придбанню товарів без документального підтвердження права власності на товар у продавця в розмірі 2730888 грн.

За період з 17.02.2009 по 30.06.2009 позивачем укладено договори з ПОГ „Центр професійної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями у м. Вінниці” на поставку соняшника, які відповідачем визнані нікчемними та, у звязку з чим завищено суму валових витрат та сум податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, придбання та використання вказаного товару підтверджується: товаротранспортними накладними, накладними на прийнятий до переробки соняшник, квитанціями.

Позивач придбав у підприємства 7328735 тон соняшника, на загальну на прийом до переробки давальницького олієнасіння, видатковими накладними, податковими накладними, договорами на переробку давальницької сировини, складськими квитанціями, актами приймання-передачі соняшника, договорами зберігання.

Також судами досліджено, первинні документи: договори поставки сояшника; договори на переробку давальницької сировини; договори послуг, за якими виконавець виступає вантажоодержувачем, приймає, зберігає, подрібнює та відвантажує на вимогу власника (ТОВ „Віойл-Агро”) зерно, під визначення якого також підпадають олійні культури; договорів складського зберігання зерна; видаткові та податкові накладні на виконання договорів поставки; банківських виписок (на підтвердження проведеної оплати за отриманий соняшник), квитанцій на прийом до переробки давальницького олієнасіння і на видачу належної олійної продукції, в кожній з яких зазначено транспорт, яким здійснювалось постачання продукції.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до положень пп. 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ст. 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Первинні бухгалтерські документи, підтверджують господарські операції та використання придбаного соняшника у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не було занижено податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-4735/10/2670 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-4735/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров