Ухвала суду № 21769224, 09.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2012 р. м. КиївК-26008/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.02.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства „Тріада” на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009

у справі№ 6/198-НА

за позовом Приватного підприємства „Тріада”

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень

рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Тріада” звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 02.06.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнані протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 001242310/2/228 від 31.10.2007, № 0001252310/2/229 від 31.01.2007, № 0001242310/3 від 26.07.2007, № 0001252310/3 від 26.07.2007.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 постанову господарського суду Хмельницької області від 02.06.2009 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006 та складено акт № 1090/230/21344933 від 12.10.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001242310/0 від 24.10.2006, яким визначено позивачу податкове зобовязань на суму 339502 грн. податку на прибуток та суму 169751 грн. штрафних санкцій , всього на суму 509253 грн.

Перевіркою встановлено порушень вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачем завищено податок на прибуток за півріччя 2005 року в розмірі 8700 грн. та занижено податок на прибуток за три квартали 2005 року на 330995 грн., за 2005 рік на 222822 грн., за 1 квартал 2006 року на 16960 грн. за півріччя 2006 року на 116680 грн.

В порядку адміністративного оскарження позивачу направлено податкове повідомлення-рішення № 0001242310/1/795 від 24.11.2006, яким визначено податкові зобовязання на загальну суму 509253 грн. по податку на прибуток та штрафним санкціям 339502 грн. основного зобовязання по податку на прибуток.

За результатами повторної скарги, податковим органом винесені податкові повідомлення рішення № 00012423 10/2/228 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 509253 грн. з яких сума 339502 грн. податку на прибуток та сума 169751 грн. штрафних санкцій, та № 0001252310/2/229 від 31.01.2007, яким визначено позивачу 20778, 50 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток.

Відповідачем 26.07.2007 винесені повторні податкові повідомлення-рішення № 0001242310/3, яким визначено податкові зобовязання на суму 509253 грн., № 0001252310/3, яким визначено податкові зобовязання на суму 20778, 52 грн. штрафних санкцій.

Позивачем здійснено реалізацію ВАТ „Шепетівський цукровий комбінат” в червні 2005 року бензин А-92 в кількості 620000 літрів на суму 1735999,99 грн., в тому числі податок на додану вартість 289333,33 грн., відображено по бухгалтерському обліку проводкою - Д 361 К 702 на суму 1735999,99 грн., включено в рядок 01.1 ”доходи від продажу товарів (робіт, послуг)” декларації з податку на прибуток за півріччя 2005 року суму в розмірі 1446666,66 грн.

Нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 289333,33 грн., відображено по бухгалтерському обліку проводкою - Д 702 К 643.

Собівартість реалізованого бензину відображено проводкою Д 902 К 281 на суму 1387632, 41 грн. і відповідно знімається з обліку на складі, і буде приймати участь в убутку балансової вартості запасів згідно п.5.9, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В липні 2005 року ВАТ „Шепетівський цукровий комбінат” повертає цей бензин в повному обсязі на суму 1735999,99 грн., в тому числі податок на додану вартість 289333,33 грн.

Підприємство проведено відповідний перерахунок валових доходів, а саме: зменшено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) в розмірі 1446666.66 грн. і відображено в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2005 року, по бухгалтерському обліку ”сторно” Д 704 К 36 на суму 1735999, 99 грн.

Зменшено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 289333, 33 грн. по декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року і по бухгалтерському обліку відображено проводкою - Д 704 К 643.

Повернений бензин підприємством відображено по бухгалтерському обліку ”сторно” Д 902 К 281 на суму 1387632, 41 грн. так як бензин повернуто на склад і відповідно товар приймає участь в перерахунку балансової вартості запасів згідно п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, підприємством відображено в рядку 04.1 виграти на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2005 року собівартість поверненого бензин) в сумі 1387632 грн.. чим порушує п 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, платник податку продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Окрім вказаного судовою колегією встановлено, що

Згідно угоди № 16 від 24.04.2002 укладеної між позивачем та ВАТ „Волочиське АТП 16837” останнє надає ПП „Тріада” в оренду резервуари (ємності) для зберігання паливно-мастильних матеріалів ПП „Тріада” провело нарахування витрат по орендній платі по наданих послугах за період з квітня по грудень 2005 року в квітні 2006 року провело по бухгалтерському обліку (Дебет рахунку 93 Кредит рахунку 3771). Згідно актів здачі приймання-робіт (надання послуг) збільшує валові витрати за півріччя 2006 року на 407133 грн.

ТОВ „Аксіома” на умовах оренди надавало ПП „Тріаді” резервуари (ємності) для зберігання паливно-мастильних матеріалів, при цьому останнім нараховано витрати по орендній платі за період з листопада по грудень 2005 року в січні 2006 року, проведено по бухгалтерському обліку, відповідно позивач збільшив валові витрати за 1 квартал 2006 року на 50833, 33 грн. згідно актів виконаних робіт по оренді ємкостей за листопад-грудень 2005 року.

Оскільки витрати по орендній платі позивачем не були включені до складу валових витрат у відповідних звітних періодах, ці витрати були включені в Декларацію по податку на прибуток в II кварталі 2006 року згідно бухгалтерської довідки, картки по рахунку № 3771 по ВАТ „Волочиське АТП 16837” та ТОВ „Аксіома”.

Підпунктом 7.9.6. п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобовязань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Отже, оренда збільшує суму валових витрат на суму нарахованої орендної плати, за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування, підприємством.

Підприємством операції по нарахуванню орендної плати за період з квітня по грудень 2005 року проведено в квітні 2006 року і відповідно включено в рядок 04.13 ”інші витрати крім витрат, визначених у 04.1-04.12” декларації з податку на прибуток за півріччя 2006 року, тобто підприємство таким чином показує, що дані витрати підприємством нараховані за відповідний звітний період 1 півріччя 2006 року.

Якщо підприємством допущено помилку щодо правильності проведення операцій по нарахуванню орендної плати, то дана помилка повинна виправлятися у формі коригування валових витрат, а саме: відображається в рядку 05.2 ”самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів” декларації з податку на прибуток за півріччя, що відповідно передбачає пп. 5.2.7, п.5.2, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Правом на коригування валових витрат позивач не скористався і відповідно коригування не проведено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем занижено валові витрати за півріччя 2005 року на 147128 грн. за 3 квартали 2005 року на 297095 грн., за 2005 рік на 457967 грн. та завищення валових витрат за І квартал 2006 року на 50834 грн., за півріччя 2006 року на 457967 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу приватного підприємства „Тріада” на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 у справі № 6/198-НА залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства „Тріада” залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2009 у справі № 6/198-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров