Ухвала суду № 21768173, 06.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2012 р. м. КиївК-33230/09

К-33230/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Титенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009 та постанову Господарського суду Запорізької області від 16.04.2008

у справі № 9/204/08-АП Господарського суду Запорізької області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009, позов задоволено: скасовано як неправомірне податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (СДПІ у м. Запоріжжі) від 19.12.2004 № 0000990801/0 про визначення ВАТ «Запоріжвогнетрив»податкового зобовязання за платежем із земельного податку в сумі 83589,26 грн., в тому числі 55726,17 грн. основний платіж та 27863,09 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність у ВАТ «Запоріжвогнетрив»обовязку щодо сплати сум податкових зобовязань із земельного податку за земельні ділянки площею 104563,00 кв. м (листопад, грудень 2005 року), площею 99305,00 кв. м (упродовж 2006 року) та площею 99094,00 кв. м (січень вересень 2007 року), розташовані в зоні санітарного розриву між промисловою зоною «Б»та житловими кварталами Павло Кічкаса в м. Запоріжжі, оскільки позивач не є власником чи землекористувачем цих ділянок.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Запоріжжі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій статей 2, 5 та 13 Закону України «Про плату за землю».

Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ «Запоріжвогнетрив»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ВАТ «Запоріжвогнетрив»податкових зобовязань із земельного податку за листопад, грудень 2005 року, січень грудень 2006 року, січень вересень 2007 року в загальній сумі 55726,17 грн. став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 18.12.2007 № 1212/08-01/00191885, про заниження підприємством податкових зобовязань на цю суму внаслідок не нарахування та несплати податку за землю за земельні ділянки площею 104563,00 кв. м (листопад, грудень 2005 року), 99305,00 кв. м (січень грудень 2006 року) та 99094,00 кв.м (січень вересень 2007 року), розташовані в зоні санітарного розриву між промисловою зоною «Б»та житловими кварталами Павло Кічкаса в м. Запоріжжі. Висновок про наявність у позивача податкового обовязку контролюючий орган обґрунтував посиланням на дані державного земельного кадастру, згідно з якими рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 30.09.1956 р. № 392 Запорізькому вогнетривкому заводу, правонаступником якого є позивач, надана земельна ділянка площею 180000,00 кв. м зона санітарного розриву санітарного розриву між промисловою зоною «Б»та житловими кварталами Павло Кічкаса в м. Запоріжжі. Податкові зобовязання визначені позивачу з врахуванням того, що за період з 1964 року по 2007 року за рахунок цієї земельної ділянки було здійснено землевідвід іншим землекористувачам, що і призвело до зменшення обсягів землекористування позивача.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата ( частини перша, друга, четверта цієї статті).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-ХІІ в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (втратив чинність з 1 січня 2011 року) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

В судовому процесі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради депутатів трудящих від 30.09.1956 р. № 392 Запорізькому вогнетривкому заводу надана земельна ділянка площею 180000,00 кв. м зона санітарного розриву санітарного розриву між промисловою зоною «Б»та житловими кварталами Павло Кічкаса в м. Запоріжжі для огородження та благоустрою. Цим рішенням керівництво заводу зобовязано здійснити ряд заходів по благоустрою території із влаштуванням тротуару, проїзної частини вздовж межі охоронної зони та житлових кварталів. Зведені заводом у звязку з цим споруди не обліковуються у складі основних фондів позивача.

Згідно з Планом розміщення акцій ВАТ «Запоріжвогнетрив», створеного в процесі корпоратизації відповідно до розпорядження Запорізької обласної Ради народних депутатів від 27.02.1995 № 77-р, зону санітарного розриву між промисловою зоною «Б»та житловими кварталами Павло Кічкаса в м. Запоріжжі не включено до складу земельної ділянки товариства. Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.12.1999 № 633/31 ВАТ «Запоріжвогнетрив»видано Державний акт на право постійного користування землею за № 2848, яким засвідчено передачу позивачу в постійне користування 79,7896 га землі в межах згідно з планом землекористування, який не включає зазначену зону санітарного розриву (а.с. 122-126, т. 1).

Встановленим обставинам суд дав правильну юридичну оцінку, зробивши висновок, що межі, в яких ВАТ «Запоріжвогнетрив»став правонаступником Запорізького вогнетривкового заводу, не включають правонаступництво в земельних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту «в»статті 141 Земельного кодексу України припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. У звязку з цим суд виходив з того, що наявність у державному земельному кадастрі даних щодо надання Запорізькому вогнетривкому заводу земельної ділянки в межах зони санітарного розриву між промисловою зоною «Б»та житловими кварталами Павло Кічкаса в м. Запоріжжі не означає наявність у позивача права користування цією земельною ділянкою та кореспондуючих такому праву обовязків, зокрема обовязку щодо сплати земельного податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність такого висновку суду.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009 та постанову Господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Є.А. Усенко

Судді підписМ.І. Костенко

підписН.Є. Маринчак