Ухвала суду № 21768170, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р. м. КиївК-14874/09

К-14874/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Титенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2007

у справі № 14/137 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровський»

до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 08.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ від 28.11.2006 № 0000652360/0 та № 0000662360/0 про визначення ВАТ «Кіровський»податкових зобовязань за платежем з податку на прибуток у сумі 52034,00 грн. ( в тому числі 40016,00 грн. основний платіж та 12008,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та за платежем із штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19424,80 грн., накладених на підставі пункту 1 ст. 3, пункту 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(Закон № 265/95-ВР), відповідно.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне збільшення контролюючим органом в податковому обліку за 2004 рік суми валового доходу на 160104,44 грн. за рахунок компенсаційних виплат, отриманих позивачем за рахунок бюджетних коштів на відшкодування витрат по сплаті процентів за банківським кредитом, оскільки такі виплати не є субсидією чи дотацією, що відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) виключає підстави для збільшення валового доходу. Стосовно штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача за порушення пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, висновок суду про неправомірність такого застосування обґрунтований посиланням на встановлений в судовому процесі факт реалізації позивачем продукції власного виробництва (яєць курячих) у тарі, а також посиланням на збіг строку давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (ГК) при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій за порушення, вчинені в період з 06.10.2004 по 14.10.2005.

В касаційній скарзі Кіровоградська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, доводячи порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, пункту 14.1 ст. 14, пункту 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР, пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, статей 2, 4, 239, 250 ГК.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ «Кіровський»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ВАТ «Кіровський»суми податкового зобовязання з податку на прибуток та для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.11.2006 р. № 44/23-00/00852465, про порушення підприємством підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР внаслідок не включення до валового доходу в декларації за 2004 рік 160104,44 грн., зарахованих на розрахунковий рахунок підприємства за рахунок бюджетних коштів як компенсація витрат на сплату процентів за банківським кредитом; пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР внаслідок не проведення розрахункових операцій готівкою на загальну суму 3884,96 грн. (відповідно до позовних вимог) через реєстратор розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход, наряду із загальними доходами від продажу товарів (робіт, послуг), включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку (абзац дванадцятий підпункту 4.1.6 цього пункту).

За змістом норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР цим підпунктом не встановлено вичерпний перелік доходів, які підлягають включенню до валового доходу. Отриманий доход може бути визнаний таким, що не підлягає включенню до валового доходу тільки в тому разі, якщо цей доход передбачений в переліку доходів, встановленому нормою пункту 4.2 цієї статті.

Компенсація витрат на сплату процентів за банківським кредитом, яка здійснювалась на користь сільськогосподарських товаровиробників за рахунок бюджетних коштів в рамках державної програми фінансової підтримки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів»від 18.02.2004 р. № 184, не передбачена в переліку доходів, які відповідно до пункту 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР не включаються до валового доходу. У звязку з цим та обставина, що така компенсація не є субсидією чи субвенцією, не є підставою для визнання грошових коштів, отриманих в рахунок такої компенсації, доходом, що не враховується при визначенні обєкта оподаткування.

Разом з тим, як свідчить акт перевірки, позивач у 2004 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 17, т.1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року) фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок, зокрема, податку на прибуток підприємств.

Статтею 2 цього Закону в редакції Закону України від 19.06.2003 р. № 974-IV, яка була чинною до 1 січня 2005 року, встановлено, що підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

З огляду на те, що відповідно до пунктів 5 і 6 Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів умовою компенсації сільськогосподарському товаровиробнику витрат на сплату процентів по банківському кредиту є використання кредиту на виробничі витрати, повязані із здійсненням сільськогосподарської діяльності, отримані позивачем грошові кошти в рахунок такої компенсації як такі, що мають безпосередній зв'язок із його основною діяльністю, не підлягають окремому фінансовому обліку та оподаткуванню на загальних підставах.

З огляду на це висновок суду про неправомірне донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток є правильним безвідносно до мотивів, яким цей висновок обґрунтований.

Правильним є і висновок суду стосовно юридичної сили податкового повідомлення-рішення № 0000662360/0 в частині зобовязання позивача сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19424,80 грн. Позивачем доведено в судовому процесі, що реалізація тари ним здійснювалась разом із реалізацією яєць курячих, що є продукцією власного виробництва, а не як окремі товарно-матеріальні цінності. Згідно ж з пунктом 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Суд обгрунтовано визнав штрафні (фінансові) санкції, встановлені статтею 17 Закону № 265/95-ВР, адміністративно-господарськими санкціями, а тому його висновок, що ці санкції можуть бути застосовані до господарюючого субєкта в межах строків, встановлених статтею 250 ГК, є юридично правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність такого висновку суду.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 08.10.2007 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Є.А. Усенко

Судді підписМ.І. Костенко

підписН.Є. Маринчак