Постанова № 21768055, 12.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2012 р. м. КиївК-44418/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Островича С.Е.

при секретарі Сесемко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (СДПІ у м.Дніпропетровську) на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009

у справі № А36/672-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Закритого акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія»»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Дніпропетровську № 0000588821/0 від 08.05.2007; судові витрати у сумі 3,40 грн. присуджено з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що віднесення позивачем до валових витрат збитків за операціями купівлі-продажу товарів (обладнання) за цінами, які нижче цін придбання, у розмірі 12371279,44 грн. не свідчить про відсутність звязку вказаних операцій з господарською діяльністю позивача, а отже не може бути наслідком виключення вказаної суми із загального обсягу валових витрат. За висновком судів проведення СДПІ перевірки без дослідження первинних документів, які вилучені прокуратурою Дніпропетровської області, виключає правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм підпункту 1.32 ст.1, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 ст.2, пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР).

У касаційній скарзі СДПІ у м. Дніпропетровську просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування ними вищезазначених норм Закону № 334/94-ВР та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засідання представник відповідача просив направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач заперечує проти касаційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ( з врахуванням уточнення представником відповідача змісту касаційної вимоги) підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6185639, 72 грн. (у т.ч. 3092819, 86 грн. основний платіж та 3092819, 86 грн. штрафні (фінансові) санкції) згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000588821/0 від 08.05.2007 став висновок СДПІ у м. Дніпропетровську, викладений в акті перевірки від 28.04.2007 № 164-08-03/1-31793056. Згідно з цим висновком позивач, порушуючи підпункт 1.32 ст.1, підпункт 2.1.1 пункту 2.1 ст.2, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, завищив валові витрати в декларації про доходи підприємства за І квартал 2004 року на 12371279,44 грн. за операціями з реалізації ТМЦ (електрообладнання) за цінами, що нижче цін придбання, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на 3092819, 86 грн.

У судовому процесі встановлено, що за договорами купівлі-продажу від 19.12.2003 № 23 П та № 376П/12/03, укладеними позивачем з ПП «Акватон»та ПП «Альтек»відповідно, позивач у лютому та березні 2004 року придбав у цих продавців електрообладнання вартістю 40311097,43 грн. (у т.ч. ПДВ - 6718516,24 грн.) (за договором № 23 П) та 29766936,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 4952823,13 грн.) (за договором № 376П/12/03).

Розрахунки за цими операціями були здійснені: за договором № 23 П грошовими коштами в сумі 2063034,67 грн. та простими векселями власної емісії позивача зі строком погашення 31.03.2009; за договором № 376П/12/03 простими векселями власної емісії позивача з таким же строком погашення.

В податковому обліку з податку на прибуток за І квартал 2004 року до валових витрат позивач відніс 58406694,63 грн. як витрати на придбання електрообладнання.

У тому ж звітному періоді це ж електрообладнання позивач продав ПП «Магнат-Плюс»за ціною 55242498,23 грн., ( у тому числі ПДВ 9207083,04 грн.), виписавши покупцю на цю суму поставки податкові накладні від 26.02.2004 №№ 12, 13, від 27.02.2004 №№ 14, 15, від 26.03.2004 №№ 22, 23 (а.с.44, т.1).Розрахунки за вказаною операцією здійснювались векселями на загальну номінальну суму 55242498,23 грн. (акт передачі векселів від 23.12.2004).

До валових доходів в декларації про доходи підприємства за І квартал 2004року позивач відніс 46035415,19 грн. як доход від цієї операції.

На момент проведення перевірки та судового розгляду у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне відвантаження електрообладнання (товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, договори на перевезення вантажу, договори відповідального зберігання тощо).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не звернув увагу на те, що наведені правові норми підлягають застосуванню в системному звязку. За такого застосування валовими витратами не можуть вважатися витрати платника податку, які не відповідають загально прийнятим правилам та діловій меті будь-якого господарювання, що прямо випливає із законодавчого припису щодо такої ознаки валових витрат, як їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Та обставина, що позивач впродовж лютого, березня 2004 року придбав і продав одне і те ж обладнання з різницею між ціною придбання та ціною продажу 12371279,44 грн. у бік зменшення ціни придбання, без наведення позивачем будь-яких доводів щодо доцільності чи обєктивної необхідності такого зменшення виключає підстави для оцінки витрат в цій сумі в обліку позивача як таких, що відповідають звичайному сприйняттю господарської діяльності, а відтак як і валових витрат.

Суди попередніх інстанцій цього до уваги не взяли, неправильно застосували пункт 5.1 та підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про право позивача збільшити валові витрати за І квартал 2004 року на цю суму та про безпідставне донарахування позивачу контролюючим органом суми податкового зобовязання і застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а в позові слід відмовити з вище наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задовольнити частково; скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007; в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписО.В. Карась

підписН.Є. Маринчак

підписО.М. Нечитайло

підписС.Е. Острович