Ухвала суду № 21768052, 12.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2012 р. м. КиївК-21967/09

К-21967/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.

Суддів:Карася О.В., Маринчак Н.Є.,

Нечитайла О.М., Островича С.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009

у справі № 2-а-10918/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»

до Державної податкової інспекції у м. Торезі

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Торезі від 18.06.2008 № 0000702310/3 про визначення Торезькому управлінню з ліквідації шахт Державного підприємства (ДП) «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(далі - Торезьке управління) податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 5184507,00 грн., в тому числі 3456338,00 грн. основний платіж та 1728169,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ); від 18.06.2008 № 0000272310/3/02-15/11 про визначення Торезькому управлінню податкового зобовязання за платежем із штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1728169,00 грн., накладені на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 закону № 2181-ІІІ.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача законних підстав для донарахування Торезькому управлінню суми податкових зобовязань з операцій з безоплатної передачі вугілля, придбаного за рахунок бюджетного фінансування заходів з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств, категоріям громадян, наведеним в частині 5 ст. 48 Гірничого закону України, оскільки таке забезпечення вугіллям є гарантованою державою соціальною пільгою працівників гірничих підприємств; а також з операцій з ліквідації основних фондів вказаних підприємств, яка (ліквідація) здійснювалась на підставі наказів Міністерства палива та енергетики України.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Торезі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 3.1.1 пункту 3.1, пункту 3.2 ст. 3, пункту 4.9 ст. 4, підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення Торезькому управлінню податкових зобовязань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, є висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.11.2007 № 1200/23-0/35020586, про порушення Торезьким управлінням підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3. пункту 4.2 ст. 4 Закону № 168/97-ВР внаслідок не оподаткування операцій з безоплатної передачі в травні грудні 2005 року побутового палива, придбаного за рахунок бюджетного фінансування, працівникам вугільної галузі (донараховано податкових зобовязань на суму 2638160,00 грн.); пункту 4.9 ст. 4 цього Закону внаслідок не оподаткування операцій з ліквідації основних фондів ліквідованих шахт в липні, вересні грудні 2004 року, березні, вересні листопаді 2005 року, квітні, листопаді 2006 року (донараховано податкових зобовязань на суму 969083,00 грн. (а.с.24, 25, т.1).

Відповідно до пункту 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 2.1 ст. 2 цього Закону встановлено, що платником податку є: будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

За визначенням пункту 1.2 ст. 1 цього Закону особа (в розумінні цього Закону) - це будь-яка з осіб (незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні), а саме: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи (абзаци перший пятий цього пункту).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платником податку на додану вартість з числа субєктів підприємницької діяльності є юридична особа.

Добровільна реєстрація особи, яка не має статусу юридичної особи, платником цього податку не створює для неї правових наслідків, встановлених Законом № 168/97-ВР, зокрема, податкового обовязку, якому кореспондує повноваження податкового органу щодо здійснення контролю за його виконанням, в тому числі донарахування суми податкового зобовязання в разі не виконання чи неналежного виконання такого обовязку зобовязаною особою платником податку.

Припис пункту 2.2 статті 2 цього Закону стосовно реєстрації будь-якої особи за своїм добровільним рішенням платником податку не нівелює такого висновку, оскільки при цьому йдеться про реєстрацію особи з кола осіб, які можуть бути платником податку на додану вартість за власним бажанням, а не є такими в силу обставин, передбачених пунктом 2.3 цієї статті.

Згідно з Положенням про Торезьке управління з ліквідації шахт Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», затвердженого Генеральним директором ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»27.03.2007, Торезьке управління є відособленим підрозділом вказаного підприємства, створене на підставі наказу підприємства від 15.01.2007 № 10, не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах статуту підприємства ( а.с. 109-110, т.1).

Оскільки податкові зобовязання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2008 № 0000702310/3 та № 0000272310/3/02-15/11 визначені Торезькому управлінню, вони не відповідають пункту 1.3 ст. 1, пункту 2.1 ст. 2 Закону № 168/97-ВР, у звязку з чим є неправомірними.

Суди попередніх інстанцій, крім того, при застосуванні підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР правильно виходили з того, що операції з безоплатної передачі побутового вугілля категоріям осіб, передбаченим в частині 5 ст. 48 Гірничого закону України, не є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Цією статтею встановлено соціальні гарантії працівникам гірничих підприємств, що ліквідуються або консервуються, серед яких - забезпечення вугіллям на побутові потреби в межах тарифної угоди правонаступником ліквідованих підприємств непрацевлаштованих працівників за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України; пенсіонерів, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах впродовж встановленого законом строку; інвалідів; сімей працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля. Фінансування заходів щодо безоплатного забезпечення вугіллям на побутові потреби провадиться за рахунок коштів, виділених на ліквідацію або консервацію гірничого підприємства, а після закінчення цієї роботи правонаступником (частина 6 ст. 48 Гірничого закону України).

Правильним є також висновок суду, що операції з ліквідації основних фондів для цілей оподаткування відповідно до пункту 4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР прирівнюються до операцій з поставки лише за умови, що ліквідація здійснюється за самостійним рішенням платника податку, тоді як такий факт щодо ліквідації основних фондів шахт, здійснення заходів щодо ліквідації яких покладено на позивача згідно з наказами Міністерства палива та енергетики України, в судовому процесі не встановлений.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність підстав для задоволення позову безвідносно до мотивів, яким цей висновок обґрунтований.

Відповідно до частини 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії сторонам, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.А. Усенко

Судді підписО.В. Карась

підписН.Є. Маринчак

підписО.М. Нечитайло

підписС.Е. Острович