Постанова № 21767713, 07.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/4992/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ДЖ.Р.Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000012343 від 25.01.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2011 року відмовлено в задоволенні даного позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Підприємство "Каньйон".

Мотивуючи доводи апеляційної скарги позивач, зазначає про незаконність та необґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення. Зокрема, позивач вважає, що оскаржувана постанова була прийнята в ході неповного з'ясування дійсних обставин у справі внаслідок чого висновки судової інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

07.02.2012 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке в результаті його розгляду було відхилено з огляду на його необґрунтованість та відсутність будь-яких доказів в підтвердження викладених у ньому заявником обставин.

Відповідач у справі а ні письмових заперечень на доводи апеляційної скарги, а ні повноважних представників у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Підприємство "Каньйон", колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Підприємство "Каньйон" зареєстроване виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради 23.08.1996 року, а починаючи з 17.07.2007 року перебуває на обліку в Кам'янець-Подільській ОДПІ як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є організація будівництва обєктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду.

У період з 02.12.2010 року по 08.12.2010 року працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дослідження правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" за період діяльності з 01.03.2010 року по 30.04.2010 року, результати якої було відображено в акті № 2676/234/14149467 від 08.12.2010 року.

На підставі встановлених у ході перевірки обставин, посадовими особами відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012343 від 25.01.2011 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 29711 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 23769 грн. та штрафними санкціями в сумі 5942 грн.

В даному випадку, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки від 08.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закону про ПДВ), в редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, і заниження податку на додану вартість на суму 23769 грн., в тому числі за березень 2010 року на 13509 грн. і квітень 2010 року на 10260 грн. у звязку з безпідставним включенням до податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "С.Дж.Р.Груп" по операціях з поставки будівельних матеріалів на суму 81056,22 грн., в тому числі ПДВ 13509,37 грн., та дверей металевих на суму 61560 грн., в тому числі ПДВ 10260 грн., які не мали реальних наслідків.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Підприємство "Каньйон", суд першої інстанції виходив з того, що наявні у позивача податкові накладні, оформлені ТОВ "С.Дж.Р.Груп", є недостатньою підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях з поставки будівельних матеріалів та металевих дверей, оскільки викладені в них відомості не відповідають дійсності.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає таку позицію суду першої інстанції хибною, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються положеннями статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом п.п. 7.3.1 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Тобто в даному випадку можна стверджувати, що податкові зобовязання у платника податку виникають незалежно від факту видачі податкової накладної - або в момент зарахування коштів, або на дату відвантаження товару, в залежності від того, що настало раніше.

В свою чергу, податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, про що чітко визначено в п. 1.7. ст. 1 Закону про ПДВ.

За загальним правилом п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що стало раніше.

Підпункт 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ надає право на складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, встановленому ст.9 цього Закону.

При цьому, відповідно до положень підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В той же час, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з вищевказаних положень, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару, є достатньою підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності нарахування позивачем податкового кредиту було надано договір поставки №03/10-54 від 01.03.2010 року, укладений між ТОВ "Підприємство "Каньйон" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп"; видаткові накладні від 04.03.2010 року та від 31.03.2010 року; податкові накладні; платіжні доручення № 159 від 12.03.2010 року та № 188 від 10.04.2010 року; товарно-транспортні накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2010 року, укладеного між ТОВ "Підприємство "Каньйон" та ПП Новіцьким М.О.; ліцензію на здійснення вантажних перевезень ПП Новіцьким М.О.; акти передачі матеріальних цінностей в монтаж; акти прийому-передачі виконаних робіт та фототаблиці.

Дослідивши дані докази, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони підтверджують факт товарності та реальності операцій позивача щодо придбання товару згідно договору поставки №03/10-54 від 01.03.2010 року, укладеного між ТОВ "Підприємство "Каньйон" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп". Матеріали справи свідчать про факт поставки товару, відображеного в податкових накладних, віднесених до податкового кредиту, оплати товару та використання його у господарській діяльності позивача.

Окрім того, судова колегія апеляційної інстанції критично ставиться до обґрунтування судом першої інстанції власної позиції у цій справі фактом відсутності у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях з позивачем та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними нормами Закону.

Також, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок здійснення вантажних перевезень регулюється ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року. Згідно п. 11.1 Правил основними документами на перевезення є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Таким чином товарно-транспортна накладна є первинним документом, що підтверджує факт транспортування товару.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" № 457 від 06.04.1998 року та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну. За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

В даному випадку, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, якщо таке мало місце, що не повязане з дотриманням вимог податкового законодавства.

До того ж, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, Досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи в даному судовому засіданні дають підстави стверджувати про факт вчинення як позивачем, так і його контрагентом ТОВ "С.Дж.Р.Груп" не лише всіх дій, необхідних для забезпечення реального виконання укладеного між ними договору поставки, а й виконали фактично цей договір - позивачем отримано будівельні матеріали та металеві двері, здійснено їх оплату та введено в експлуатацію.

Водночас, за змістом частин четвертої, п'ятої статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що позивачем надано докази фактичності і реальності здійснених операцій, оскільки в матеріалах справи наявні копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Крім того, позивачем підтверджено реальність поставки і одержання товарів за договором №03/10-54 від 01.03.2010 року, укладеного між ТОВ "Підприємство "Каньйон" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп".

Крім того, судом невмотивовано взято до уваги пояснення засновника та директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_1., надані органам слідства, які він у подальшому змінив, що й стало підставою для закриття кримінальної справи (т.1, а.с.225-229).

Відтак, враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладений в даному випадку на податковий орган, суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказані доводи відповідача є непідтвердженими та необґрунтованими.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції не повно та не всебічно з'ясовано обставини справи, не перевірено заперечення податкового органу, у зв'язку з чим передчасно та помилково зроблено висновок про безпідставність позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ДЖ.Р.Груп" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати <Текст >.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000012343 від 25.01.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Каньйон" 5,1 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар