Постанова № 21767410, 01.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2012 р.Справа № 2-а-169/10/1470 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс-Николаев»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, за участю першого заступника прокурора Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 року №0000772301/0,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Спецавтотранс-Николаев»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2009 року №0000772301/0, що було складено ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва. Позивач посилався на те, що факт порушення ним вимог чинного законодавства не було доведено належним чином, в звязку з цим у відповідача не було законних підстав для визначення податкових зобовязань позивача і застосування до нього штрафу.

Відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що у січні-серпні 2008 року позивач здійснював господарські операції з фізичною особою ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2), за результатами яких, на підставі отриманих податкових накладних, включив до складу податкового кредиту у відповідних місяцях податок на додану вартість в загальній сумі 615 816 грн. Оскільки рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2008 року у справі №2-10237/08 установчі документи ФОП ОСОБА_2 були визнані недійсними з моменту реєстрації (04.06.2007 року), всі первинні бухгалтерські та податкові документи (товарні, податкові накладні) були визнані недійсними з моменту реєстрації ФОП ОСОБА_2, позивач, на думку відповідача, незаконно визначив суми податкового кредиту у зазначених періодах.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року позов задоволено, визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення від 03.07.2009 року №0000772301/0, що було складено ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, не погодившись з зазначеним рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2009 року №0000772301/0 про сплату донарахованого перевіркою податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 923 724 грн., у тому числі за основним платежем 615816 грн. і застосованої штрафної санкції у сумі 307908 грн. відповідає чинному законодавству України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що З 28.05.2009 по 11.06.2009 відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.10.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 03.10.2007 по 31.03.2009, за результатами якої 18.06.2009 був складений акт № 3267/23-300-35472579.

На підставі Акта 03.07.2009 відповідач склав податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0, яким, на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначив податкове зобовязання позивача з ПДВ в сумі 615816 грн. і, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосував до позивача штрафну санкцію в сумі 307908 грн. Наведене ППР оскаржене позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факти порушення ФОП вимог Порядку заповнення податкових накладних чи невідповідності податкових накладних фактичним податковим зобовязанням, заявленим продавцем, ДПІ не доведені, а визнання недійсними установчих документів юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність податкових накладних, виданих з моменту реєстрації такої особи платником податку на додану вартість і до моменту анулювання реєстрації.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна. Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Нормами п.п.7.2.4. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР (зі внесеними змінами та доповненнями) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 зазначеного Закону.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97- ВР свідоцтво про реєстрацію діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована якості платника податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в податковому обліку ТОВ «СПЕЦАВТОТРАНС-НИКОЛАЕВ», відображено операції придбання у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 3694895,29 грн., у тому числі ПДВ- 615815,88грн.

ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва було направлено лист-запит № 1614/7/23-314 від 23.04.09 на проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «СПЕЦАВТОТРАНС-НИКОЛАЕВ»відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання та податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 та отримана відповідь від 18.05.09 № 766/7/17-212 та акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 09.01.09 №5531/17-01/НОМЕР_1, в якому зазначено, що проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість СПД-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікацій код НОМЕР_2), місцезнаходження, місце проживання платника податку: АДРЕСА_1, дата взяття на облік платника податків - 16.05.2007 рок) № 2522000000030468, дата реєстрації в податковому органі - 17.05.2008 року за № 5463 ДЕ Заводському р-ні м. Миколаєва.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.08 позов ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до ОСОБА_2 задоволено - визнані недійними установчі документи ФОП - ОСОБА_2 з дати реєстрації, а саме з 16.05.2007 р., визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №100044159 з моменту реєстрації з 04.06.200 Фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 від 09.01.2009р. №29-052/78.

Виходячи з наведеного ФОП ОСОБА_2 не є платником ПДВ, а визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його визнання тягне за собою можливу недійсність всіх угод та позбавляє правового значення виданих податкових накладних.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 податкова накладна видається платником податку, я поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, податкові накладні відповідними фінансово-господарськими операціями, від імені СПД - фізичної особи ОСОБА_2, підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання, отже, необхідні ознаки первинних документів, отриманих позивачем від імені СПД - фізичної особи ОСОБА_2, є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України та підписанні не уповноваженою особою, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97- ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В податковому обліку ТОВ «СПЕЦАВТОТРАНС-НИКОЛАЕВ», відображено операції з придбання у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 3694895,29 грн., у тому числі ПДВ-615815,88грн.

Таким чином, на порушення п.п.7.2.4.,7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97- ВР (із внесеними змінами та доповненнями) ТОВ «СПЕЦАВТОТРАНС-НИКОЛАЕВ»до складу податкового кредиту за період з 01.01.08 по 31.08.08 включено суму ПДВ

615 816грн. по взаємовідносинах з постачальником ФОП ОСОБА_2, у якого свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано з моменту реєстрації.

Судова колегія погоджується з доводом апеляції про те, що податкове повідомлення-рішення №0000772301/0 про сплату донарахованого перевіркою податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 923 724грн.. у т. ч. за основним платежем 615 816 і застосованої штрафної санкції у сумі 307 908грн. відповідають чинному законодавству.

Виходячи з зазначеного вище, доводи ТОВ «Спецавтотранс - Николаев»не змінюють факту порушення законодавства та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2009 року №0000772301/0.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтотранс-Николаев».

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 06.02.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький