Ухвала суду № 21767066, 23.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6018/11 Головуючий у 1-й інстанції: Грицаєнко О.Л.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Федорової Г.Г., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Автомобіліст» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Автомобіліст» до Державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Автомобіліст»(далі Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Черкаси про скасування податкового повідомлення рішення від 05 липня 2011 року №0002352301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року відмовлено в задоволені адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Автомобіліст»зареєстроване 26 жовтня 1994 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, код за ЄДРПОУ: 01268236 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №32048369 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого 04 липня 1997 року.

За період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року ЗАТ «Автомобіліст»задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість у сумі 182802 грн. Товариством за той самий період було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 181191 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Черкаси у період з 14.06.2011р. по 15.06.2011р. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 1530/23-2/01268236 від 15 червня 2011 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 166752 грн.

Зазначені порушення були встановлені податковим органом на підставі висновку про нікчемність правочинів укладених між ЗАТ «Автомобіліст»з ПП «Шлях-2», в силу неможливості фактичного здійснення ПП «Шлях-2»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Акт перевірки не підписано керівником позивача чи його бухгалтером та зазначено про відмову від підпису акта перевірки. В матеріалах справи міститься акт відмови підпису акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення №326/23-2 від 15 червня 2011 року, у якому зазначено про те, що директор позивача Сотник В.Г. ознайомився із текстом перевірки, проте, відмовився від його підписання, а головний бухгалтер перебуває на лікарняному.

Не погоджуючись з прийнятим актом позивач подав заперечення від 22.06.2011 року, в порядку ст. 86 Податкового Кодексу України. За результатами розгляду заперечень, висновок викладений в акті, залишено без змін.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002352301 від 05 липня 2011 року, яким за позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 200 400 грн., з якої основного платежу 166752грн., штрафних фінансових санкцій 41688 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган під час здійснення перевірки вірно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Автомобіліст»(замовник) в особі голови правління Сотник В.Г. та ПП «Шлях-2»(постачальник) в особі директора Матковського В.М., було укладено договір №11 від 04 січня 2011 року, згідно якого постачальник зобов'язався поставити замовнику, а замовник купити дизельне паливо в асортименті. Поставка здійснюється транспортом замовника. Ціна, кількість, вартість паливно-мастильних матеріалів визначається рахунком. Орієнтована сума договору становить 1000000 грн. Договором передбачено, що за пальне, що поставляється здійснюється передоплата.

На виконання вказаного договору ПП «Шлях-2»поставляло у лютому 2011р. ЗАТ «Автомобіліст»бензин та дизельне пальне, факт передачі яких підтверджується наданою позивачем відомістю на відпуск нафтопродуктів з АЗС №6 за лютий 2011 року. А також оформлено видаткові накладні (№РН-000229, №РН-000228, №РН-000230) та податкові накладні (№34, 35, 36) щодо бензину та дизельного пального, яке передавалося ПП «Шлях»позивачу протягом лютого 2011 року.

В статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчиняться у формі, встановленій законом, правочин має буті: спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в копіях видаткових, накладних наданих позивачем під час перевірки, відсутній підпис повноважної особи, яка отримала вказаний бензин та дизельне пальне від імені позивача, не зазначено її прізвище та посаду, є лише печатка позивача.

Відомості на відпуск нафтопродуктів за лютий 2011 року №6 не містять необхідних реквізитів. Зокрема, не зазначено, яка матеріально-відповідальна особа (її прізвище, ініціали, посада), яка здійснила відпуск нафтопродуктів, відсутній підпис та прізвище, посада особи, яка прийняла пальне, відсутнє прізвище та підписи водіїв, які перевозили пальне паливною цистерною державний №020-43 МЕ.

Податкові накладні №34, 35, 36 від 28 лютого 2011 року містять посилання на договір №20 від 10.01.2011 року, а не на договір поставки №11 від 04 січня 2011 року; номери свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ продавця та покупця співпадають.

Відповідачем надано акт документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Шлях-2»від 09 червня 2011 року №1474/23-4/36861172, у якому вказано, що при перевірці встановлено відсутність у ПП «Шлях-2»трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Господарські операції за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року щодо придбання ПП «Шлях-2»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ними товарів (робіт, послуг) контрагентами-покупцями не підтверджуються у світлі реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що є економічно необхідним для здійснення господарських операцій.

Крім того, позивачем не надано доказів оплати за товарно-матеріальні цінності за договором поставки №11 від 04 січня 2011 року.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведена позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Надання податковому органу всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у звязку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не можуть бути визнані протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, керуючись ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Автомобіліст» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А. Федорова Г. Г.