Ухвала суду № 21766390, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5241/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 14.10.2010 року № 0007982306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в загальному розмірі 760 638,00 грн., у тому числі за основним платежем 507 092,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 253 546,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 14.10.2010 року № 0007982306/0.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 258039, ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.08.2007 року (т. 1 а.с. 9 ).

Згідно довідки № 17359/07 з ЄДПРОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; надання інших комерційних послуг; підбір та забезпечення персоналом; посередництво в торгівлі текстильними виробами, одягом, взуттям та шкірними виробами (т. 1 а.с. 10).

05 жовтня 2010 року службовими особами відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Векосс»за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 507092,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 140753,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 250 718,00 грн., за травень 2010 року в сумі 115621,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 507092,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 140753,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 250 718,00 грн., за травень 2010 року в сумі 115621,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт за № 773/23-6/35371238 від 06.10.2010 року (т. 1 а.с. 26-30), на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 14.10.2010 року № 0007982306/0, за яким ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в загальному розмірі 760638,00 грн. (т. 1 а.с. 31).

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення від 24.12.2010 року № 71823/10/25-011, за яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення рішення форми «Р»від 14.10.2010 року № 0007982306/0 залишено без змін (т. 1 а.с. 33-36).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не були доведені ні в судовому засіданні суду першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»та ТОВ «Векосс»були укладені договори на послуги № 01/11-08 від 01.11.2008 року та № 01/12-09 від 01.12.2009 року, відповідно до яких ТОВ «Векосс»(Виконавець) виконує на замовлення ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»(Замовник) роботи (послуги) в межах проведення програми консультування покупців в точках продажу відносно товарів під торгівельними марками, вказаними ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ». Вартість послуг визначалась з урахуванням податку на додану вартість та податку на рекламу.

В подальшому позивачем в межах власної господарської діяльності було укладено низку договорів з ТОВ «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІН УКРАЇНА», ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», ТОВ «СУМАТРА ЛТД», спрямованих на стимулювання попиту на товари під різними торгівельними марками.

З метою надання послуг ТОВ «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІН УКРАЇНА», ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», ТОВ «СУМАТРА ЛТД»в період з лютого по липень 2010 року позивач залучив ТОВ «Векосс»на підставі договорів на послуги № 01/11-08 від 01.11.2008 року та № 01/12-09 від 01.12.2009 року та відповідних додатків до них.

Відповідно до умов вказаних договорів та додатків до них, ТОВ «Векосс»надавало позивачу послуги з організації рекламних заходів та акцій, розміщення товарів та рекламних матеріалів, інформування та консультування споживачів в торгівельних мережах «ДЦ», «КОСМО», «ЕКО», «ФОЗЗІ», «КВАДРАТ»та інші, відносно товарів під різними торгівельними марками.

Тобто, ТОВ «Векосс», як одна з підрядних організацій, надавало позивачу послуги та виконувало роботи, які у позивача замовляли ТОВ «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ ТРЕЙДІН УКРАЇНА», ТОВ «ДЦ УКРАЇНА», ТОВ «СУМАТРА ЛТД». Зазначена обставина апелянтом не спростована.

Факт проведення взаєморозрахунків ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»з ТОВ «Векосс»підтверджується наявними в матеріалах справи укладеними між ними договорами на послуги, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, банківськими виписками та іншими первинними документами за вказаний період.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що надані ТОВ «Векосс»послуги використані позивачем в його господарській діяльності.

Крім того слід зауважити, що відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, обовязок щодо видачі податкової накладної покладається саме на продавця товарів, робіт, послуг.

Отже, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, а саме ТОВ «ПРОФІ СМАЙЛ»не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Слід також зазначити, що позивач не складав податкових накладних наданих ТОВ «Векосс», оскільки позивач не виступав виконавцем, а тому мав лише право вимагати від виконавця надання податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було порушено податкові законодавчі акти, оскільки в чинному податковому законодавстві відсутній обовязок отримувача податкової накладної перевіряти наявність чи відсутність реєстрації контрагента як платника податку на додану вартість.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що на момент укладення договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з вимогами п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи Державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

З наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент укладення цивільно-правових угод ТОВ «Векосс»знаходилося у єдиному державному реєстрі, а відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У такому разі, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи платника податку на додану вартість, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Визнання недійсним статуту контрагента та свідоцтва про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платників ПДВ не можуть бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції. Отже виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України, ця юридична особа не є такою, що припинилася. Тому за загальним правилом, ця особа не втратила статус платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ СМАЙЛ»є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В. Ключкович В.Ю.