Ухвала суду № 21765786, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11800/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМУЗ ЛТД»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

16.08.2011 ТОВ «ТАМУЗ ЛТД»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТАМУЗ ЛТД» (код ЄДРПОУ 36845056) за квітень 2011 року з підстав, викладених у рішенні, що оформлено у вигляді листа-повідомлення від 10.06.2011 № 21501/10/28-611; скасування рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва, що оформлене у вигляді листа-повідомлення від 10.06.2011 № 21501/10/28-611, про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТАМУЗ ЛТД»(код ЄДРПОУ 36845056) за квітень 2011 року; зобовязання ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «ТАМУЗ ЛТД»(код ЄДРПОУ 36845056) за квітень 2011 року у день її фактичного отримання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 ТОВ «ТАМУЗ ЛТД»цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на імя ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, з Додатком № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», додатком № 6 Довідка (Д6) та дискетою з реєстром податкових накладних в електронному вигляді за квітень 2011 року.

16.06.2011 позивачем отримано рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва, оформлене у вигляді листа-повідомлення від 10.06.2011 № 21501/10/28-611 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року з тих підстав, що декларація заповнена таким чином, що не забезпечує збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у прийнятті податкової декларації з підстав, викладених у оскаржуваному листі-повідомленні, у Податковому кодексі України не передбачена, стан примірника декларації позивача з ПДВ є хоч не чітким, але читабельним, що не впливає на можливість її опрацювання працівниками відповідача.

Доводи апелянта полягають у тому, що податкова декларація позивача з ПДВ за квітень 2011 року заповнена таким чином, що не забезпечує збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр), та що лист ДПІ у Печерському районі м. Києва не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.8. ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів звертає увагу, що відповідно з п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4. ст. 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.11. ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з пп. 49.12.2 п. 49.12. ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 56.1. ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта про те, що рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва, оформлене у вигляді листа №21501/10/28-611 від 10.06.2011 не може бути оскаржене у адміністративному порядку є безпідставними, оскільки зворотнє прямо вбачається з наведених норм ПК України.

Доводи апелянта про те, що відповідно до п. 5 Розділу ІІІ Форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 № 41 (чинної, на момент виникнення спірних правовідносин), податкова звітність у паперовій формі заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності, не береться до уваги з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі змістом наведеної норми п. 46.1. ст. 46 ПК України, а також згідно з п. 23 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Податкового кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції, при огляді примірника декларації відповідача, наданої на вимогу останнього, вірно встановлена читабельність вступної частини, службових полів та розділів декларації, зокрема граф обсягів постачання, сум ПДВ та відповідних кодів рядків. До того ж, зміст опису графи податкові зобовязання, який хоча не є чітким, проте є читабельним, а тому не впливає на можливість її опрацювання податковим органом з метою виконання своїх функціональних обовязків згідно з законом.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва, оформлене у вигляді листа №21501/10/28-611 від 10.06.2011, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Отже, апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.