Ухвала суду № 21765785, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8763/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Україна»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 30.12.2010№00001252320/0 та №00001262320/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем здійснювалась документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за періоди: жовтень-листопад 2008, травень 2009 у звязку з взаємовідносинами з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», на підставі чого складено акт від23.12.2010 №1061/1-23-20-34934746 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріон-Україна».

На підставі виявлених порушень, що зазначаються в акті, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 №00001262320/0 згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Оріон-Україна»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 99 152,00 грн., в тому числі за основним платежем 66 101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33 051,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 №00001252320/0 згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Оріон-Україна»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 79320,00 грн., в тому числі за основним платежем 52880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26440,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ«С.Дж.Р.Груп»є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності позивача є будівництво водних споруд, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології. Позивач має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 315912 на здійснення будівельних робіт від 07.05.2007.

Між ТОВ«Оріон-Україна»(замовник) та ТОВ«С.Дж.Р.Груп»(підрядник) укладено договір №15/10/01 від 15.10.2008, відповідно до якого підрядник зобовязується власними матеріалами та засобами виконати комплекс будівельно-монтажних робіт згідно з проектом «Жива річка здорові люди, квітуче місто»; роботи виконуються на обєкті замовника, що розташований за адресою: м. Рівне, річка Устя.ТОВ«С.Дж.Р.Груп»виконало роботи з реконструкції русла річки та прибережної зони, що підтверджується копіями накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт в матеріалах справи.

Між ТОВ«Оріон-Україна»(замовник) та ТОВ«С.Дж.Р.Груп»(підрядник) укладено договір №01/05/04 від 14.05.2009, відповідно до якого підрядник виконує підводно-технічні роботи згідно з кошторисом. ТОВ«С.Дж.Р.Груп»виконало підводно-технічні роботи по обстеженню закритих скидних каналів, що підтверджується локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт в матеріалах справи.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ«С.Дж.Р.Груп»на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.

В оплату за поставлені підрядні роботи ТОВ«Оріон-Україна»перерахувало на рахунок ТОВ«С.Дж.Р.Груп»грошові кошти, що підтверджується копіями квитанцій в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копію робочого проекту «Жива річка здорові люди, квітуче місто (реконструкція річки Устя русло регуляторні роботи)», акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, публікації в пресі, лист-відгук від замовника робіт, фотознімки обєктів до, під час та після проведення робіт, що підтверджує реальність виконання умов договорів.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, а тому до нього помилково застосовані штрафні (економічні) санкції, адже у позивача наявні підтверджуючі розрахункові та інші документи, підтверджено факт застосування позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, а тому висновки про порушення позивачем абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є помилковим. Податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 №00001262320/0 підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вже зазначалось, колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів та доведено застосування ним придбаних послуг у власній господарській діяльності, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 №00001252320/0 підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що договори між ТОВ«Оріон-Україна»та ТОВ«С.Дж.Р.Груп» не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про нечинність договорів є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано податок на прибуток в частині нарахування валових витрат та податок на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за періоди: жовтень-листопад 2008, травень 2009.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010№00001252320/0 та №00001262320/0.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.