Ухвала суду № 21765723, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4604/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіФайдюка В.В.

суддів:Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

при секретарі: Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Поліграф Груп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Альянс Поліграф Груп»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 10 грудня 2010 року по 16 грудня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась документальна виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р. Груп», про що складено Акт № 1048/1-23-30-34715722 від 21 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено, порушення абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат в сумі 6186, 00 грн. та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ на 12396, 00 грн.

05 січня 2011 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012330/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 6186, 00 грн. за основним платежем та 1 546, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 000002223/0, яким визначено зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 12396, 00 грн. за основним платежем та 3099, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 листопада 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «С.Дж.Р. Груп»(підрядник) укладено договір підряду № 03/11-09, згідно якого замовник доручив, а підрядник зобовязався на власний ризик виконати у відповідності до умов цього договору роботу, а замовник зобовязався прийняти роботу виконану згідно вимог даного договору та оплатити її. Предметом даного договору є демонтаж накриття із загородженням.

На виконання цього договору сторонами підписано акт від 30 листопада 2009 року про приймання виконаних робіт, згідно якого замовник отримав, а підрядник виконав послуги демонтажу на загальну суму 26904, 00 грн., в тому числі ПДВ 4484, 00 грн.

30 листопада 2009 року ТОВ «С.Дж.Р. Груп»було видано позивачу податкову накладну № 9406.

09 грудня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «С.Дж.Р. Груп»(підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт № 09/12-09 згідно умов якого, замовник доручив, а підрядник зобовязався на свій ризик своїми силами із своїх матеріалів виконати будівельно-монтажні роботи по ремонту орендованого приміщення на обєкті за адресою: м. Київ, вул. Радищева, 10, у відповідності до умов договору та проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязався прийняти і оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

30 грудня 2009 року сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за грудень 2009 року з а типовою формою № КБ-2в. Загальна вартість робіт 47 470, 80 грн.

30 грудня 2009 року ТОВ «С.Дж.Р. Груп»було видано позивачу податкову накладну № 10284 на суму 47 470, 80 грн., ПДВ 7 911, 80 грн.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі вказаних податкових накладних ТОВ «С.Дж.Р. Груп»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що приміщення, в яких виконувались будівельно-монтажні роботи, є орендованими позивачем згідно договорів оренди від 29 жовтня 2008 року та від 03 грудня 2009 року та актів прийому-передачі нерухомих приміщень, та доказів сплати орендної плати.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що операції між позивачем та ТОВ «С.Дж. Р Груп»були безтоварними, та не мали на меті створити правові наслідки, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи банківськими виписками якими підтверджено факт перерахування коштів за поставку послуг, договорами підряду, актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними.

На підтвердження своїх доводів, апелянтом, зокрема наведено протокол допиту свідка, відповідно до якого був допитаний ОСОБА_3 засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р Груп». Відповідно до його свідчень, зазначене підприємство створене без наміру здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які подальшому знімалися із вказаних рахунків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 70 КАС України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 1 статті 138 КАС України - предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України - при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 74 КПК України - показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Згідно з статтею 65 КПК України - доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення директора ТОВ «С.Дж.Р. Груп»ОСОБА_3, зафіксовані в протоколі допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання апелянта на протокол допиту директора ТОВ «С.Дж.Р. Груп»ОСОБА_3, як на доказ нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р. Груп»правочинів.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 лютого 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І. Чаку Є.В.