Ухвала суду № 21765536, 09.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5825/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівВасиленка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Плюс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про скасування повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 р. вказаний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000450720/1 від 08.11.2010 року та №0000460720/1 від 08.11.2010 року.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за квітень 2010 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.1,-7.7.3, п.п. 7.7.7 п. 7.7, п.п 7.8, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№167/97-ВР, , п. 2.2 ст. 2, п.п 5.11, п. 5.12 ст. 5, п.п. 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4, 5.12.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА №166 від 30.05.1997р. зі змінами та доповненням, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 216172 грн.

За результатами перевірки був складений акт №579-07-2-35736363 від 17.09.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000460720/1 від 08.11.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1243653,00 грн. та зобовязано сплатити штрафні фінансові санкції в розмірі 8951,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000450720/1 від 08.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 846492, 00 (у тому числі за основним платежем 564328,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 282164,00 грн.).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що ДПІ в Оболонському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень, а позивачем доведено факт правомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Радос».

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Так, встановлено, що між позивачем та ТОВ «Радос»було укладено ряд договорів купівлі-продажу, на виконання умов яких позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Родос»грошові кошти в розмірі 10843758,12 грн., в т.ч. ПДВ 1807293,02 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сума податкового кредиту за березень 2008 року по контрагенту ТОВ «Радос»підтверджена податковими накладними. У заявку з чим позивач задекларував податковий кредит у деклараціях за березень 2008 року.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість ” від 03.04.97р. № 168/97-ВР, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, з наведеного колегія суддів вбачає, що позивач правомірно нарахував податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Тобто, позивач правомірно визначив суму заявленої до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ за квітень 2010 року.

Колегія судді також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не підпадає під дію п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки позивачем було нараховано податковий кредит внаслідок придбання основних фондів.

Позивачем було подано декларацію з ПДВ за березень 2008 року, в якій було задекларовано відємне значення.

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що дана декларація не була визнана, на підставі п.4.6 Наказу ДПА у м. Києві №220 від 19.04.2006 року «Про виконання методичних рекомендацій щодо приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податку».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками, як це передбачено Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

У звязку з наведеним, безпідставним є твердження податкової інспекції про неприйняття податкової звітності позивача за березень 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що обєктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М Степанюк А.Г. Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2012.