Ухвала суду № 21765465, 22.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11040/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Шурка О.І., Шостака О.О.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001141705 від 21.07.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд»29.07.2011 року звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001141705 від 21.07.2011 року в частині застосування фінансових (штрафних) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

15.02.2012 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.04.2011 року по 31.05.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2010 року (далі перевірка).

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 7591/23-02/14277604 від 30.06.2011 року, на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано грошове зобовязання у сумі 308861 грн 48 коп.

У даному повідомленні-рішенні зазначено, що розрахунок (перерахунок) грошових зобовязань зроблений відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року, порушення позивачем яких встановлено у ході перевірки.

Не погоджуючись з таким повідомленням-рішенням, позивачем подано адміністративний позов до суду.

Суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, викладені у позові, прийшов до висновку щодо протиправності оскаржуваного повідомлення-рішення.

Колегія суддів, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи, вважає іх необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Наявними у матеріалах справи документами, зокрема, ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2011 року, підтверджується, що на момент проведення перевірки, складання Акту перевірки та винесення повідомлення-рішення, у провадженні Господарського суду м. Києва знаходилася справа № 23/668-6-15/518-б-50/199-б про визнання позивача банкрутом (а.с. 10-14).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"… .

З наведеної норми вбачається, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції, оскільки на момент винесення оскаржуваного повідомлення-рішення проти позивача було порушено справу про банкрутство.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2004 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (позивача) до закінчення провадження у справі зупинено виконання боржником (позивачем) грошових зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових) платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (а.с. 8).

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII від 14.05.1992 року визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів) (п. 4 ст. 12 Закону).

Таким чином, у разі якщо ухвалою господарського суду передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то при здійсненні процедури банкрутства штрафні санкції за порушення умов відчуження не нараховуються. Така ж позиція викладена у відповіді Тарасенка В. у журналі «Вісник податкової служби України»(серпень 2002 р., № 29, с. 26).

Згідно з положеннями п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство», за змістом ст. 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Вищий адміністративний суд України притримується аналогічної думки, яка викладена, зокрема, в ухвалах від 21.06.2007 року (К-12595/06) та від 05.05.2011 року (К-11206/08).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення… .

На виконання зазначених вимог позивач надав суду всі належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Шурко О.І. Шостак О.О. Повний текст ухвали виготовлено: 27.02.2012 року