Ухвала суду № 21764514, 14.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4871/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Троян Н.М., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2011 року у справі за адміністративним позовомВідкритого акціонерного товариства «Трест»Південзахідтрансбуд»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2010р. № 0001951503/0/6864, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Трест» Південзахідтрансбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2010р. № 0001951503/0/6864.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2011 року задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 05.03.2010 р. № 0001951503/0/6864.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в діях позивача не вбачається порушень норм Закону України «Про плату за землю», а тому нарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та як це підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку Відкритого акціонерного товариства «Трест» Південзахідтрансбуд» (код ЄДРПОУ 01380677) про що складено акт № 904/1503 від 26.02.2010 року.

Під час проведення перевірки було встановлено, що розмір податкового зобовязання по земельному податку, зазначений у податковому розрахунку земельного податку є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку платником земельного податку не проведено збільшення сум земельного податку з 01.04.2009 року, відповідно до п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 року, в звязку з чим встановлено заниження податкового зобовязання на 96945,69 грн.

На підставі акту перевірки № 904/1503 від 26.02.2010 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0001951503/0/6864 від 05.03.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по земельному податку у розмірі 101792,97 грн., в тому числі основний платіж 96945,69 грн., та штрафні (фінансові) санкції 4 847,28 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування вирішують питання затвердження ставки земельного податку у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

З аналізу статті 21 Закону України «Про оренду землі»вбачається, що законною підставою для сплати орендної плати є наявність такої умови, як укладений і зареєстрований у встановленому законом порядку договір оренди, а землекористувачі, з якими не укладено договір оренди, сплачують земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має сплачувати земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру.

З матеріалів справи вбачається, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковий орган керувався Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено, що з 01.04.2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року N 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»не відповідає нормам Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про місцеве самоврядування», тому прийняття на підставі цього податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно положень ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

З аналізу вищевикладеного вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної ради України, а зміна земельного податку може бути реалізована виключно у вигляді відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», до того ж із дотриманням відповідного проміжку часу до початку бюджетного року, а тому застосування під час перевірки відповідачем Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 року, яким встановлювалося збільшення сум земельного податку з 01.04.2009 року є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог Закону України «Про плату за землю», у звязку з чим податкове повідомлення-рішення № 0001951503/0/6864 від 05.03.2010 року є протиправним та підлягають скасуванню, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається

Керуючись ст.ст.41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М. Твердохліб В.А.