Постанова № 21764384, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9795/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГлущенко Я.Б.,

суддівРоманчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретаріІванчуку В.М.,

за участю:

представників позивача Малиновського Р.Б., Данилова Ю.В.,

представника відповідача Алексєєнко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Київексклюзивбуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Київексклюзивбуд»на постанову Окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ТБК Київексклюзив»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просило визнати недійним податкове повідомлення рішення №0004062302 від 25.06.2011 року, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочину, за наслідками укладення якого у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за серпень 2010 року, за підсумками якої складено акт від 25 червня 2011 р. №1298/23-02/35134564 та виявлені порушення п.п. 7.4.1. та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00004062302 від 25 червня 2011 р., яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 14650,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3663,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у статті 1 визначено, що первинний документ є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведеного вбачається, що видаткова і податкова накладні є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року, положеннями якого врегульовані спірні правовідносини, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не повязано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобовязань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Як убачається із матеріалів справи, податковий кредит по податку на додану вартість сформований позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Востокстройград», копія якої міститься в матеріалах справи.

До того ж, товарність угоди між позивачем та зазначеним підприємством підтверджується іншими первинними документами, а саме специфікацією до договору, укладеного між названими субєктами господарювання від 18.08.2010 року, актом приймання-передачі давальницької сировини від 18.08.2010 року, з яким позивач, як замовник передав, а ТОВ «Востокстройград»прийняв давальницьку сировину для виготовлення альтанок, видатковою накладною, згідно якої позивач отримав виготовлені альтанки, а також договором поставки №12/08-2010 від 12.08.2010 року, за яким позивач поставив, а В. Олександрівська сільська рада отримала альтанки, у кількості 3 штуки, специфікацією №1 до даного договору та видатковою накладною, згідно якої позивач відвантажив, а В.Олександрівська сільська рада отримала 3 альтанки, вартістю 99000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Востокстройград»не знаходиться за місцем його реєстрації і не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, колегія суддів, як доказ безтоварності угоди, укладеної між названим субєктом господарювання та позивачем, до уваги не приймає.

Таким чином, податкова інспекція безпідставно визначила позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14650,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 3663,00 грн.

З огляду на викладене, судовою колегію приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, а рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК Київексклюзивбуд»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 25.06.2011 року № 1298/23-02/35134564.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складено 21 лютого 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.