Постанова № 21764338, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7246/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алант Інвест» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23.05.2010 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ш»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 вересня 2010 року № 0024961530/0 на суму 190 268,18 грн., № 0024971530/0 на суму 5608,18 грн., № 0024981530/0 на суму 5708, 85 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2011 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань ТОВ «Алант Інвест»за період з 1 липня 2009 року по 29 вересня 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 23 вересня 2010 року № 1378/15-30/33834811, яким встановлено порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по орендній платі за землю.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0024961530/0 від 29 вересня 2010 року, яким за затримку на 290 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за землю за липень 2009 року в розмірі 380 536,36 грн. застосовано штраф у розмірі 50 % (190 268,18 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0024971530/0 від 29 вересня 2010 року, яким за затримку на 40 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за землю за червень 2010 року в розмірі 28 040,88 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % (5 608,18 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0024981530/0 від 29 вересня 2010 року, яким за затримку на 9 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за землю за липень 2010 року в розмірі 57 088,54 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % (5 708,85 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17 грудня 2010 року № 26110/10/25-011 про результати розгляду первинних скарг, рішенням ДПА у м. Києві від 28 лютого № 1923/10/25-214, рішенням ДПА України від 6 травня 2011 року № 8450/6/25-0215 скарги ТОВ «Алант Інвест»залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 вересня 2010 року № 0024971530/0 на суму 5608,18 грн., оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було винесено за несплату орендної плати за землю за червень 2010 року. В той же час, як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи (а. с. 127-129) та не спростовується апелянтом, орендна плата за землю за червень 2010 року була сплачено позивачем платіжними дорученнями № 68 від 17 червня 2010 року, № 70 від 9 липня 2010 року, тоді як відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про плату за землю»граничний строк сплати орендної плати за землю за червень 2010 року 30 липня 2010 року.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не було порушено строк сплати орендної плати за землю за червень 2010 року.

В свою чергу, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.

Так, враховуючи положення статті 250 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на 29 вересня 2010 року у відповідача були відсутні правові підстави для накладення податковим повідомленням-рішенням № 0024961530/0 штрафу на позивача, у звязку зі спливом встановлених законом строків накладення штрафних санкцій.

Суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача про те, що штрафні санкції передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ є адміністративно-господарськими санкціями та стягуються у строки, встановлені ст. 250 ГК України, які відповідачем були порушені.

При цьому, ні позивачем, ні судом першої інстанції не було враховано, що згідно пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до абз. 3 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як передбачено п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З огляду на положення зазначених норм законодавства, позивачем порушено термін погашення узгодженого податкового зобов'язання, оскільки зобов'язання за липень 2009 року, кінцевийстрок сплати якого сплив ще 31.08.2009, було погашене лише 17.06.2010. До того ж, позивачем не заперечується зазначена обставина.

В свою чергу, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу

Оскільки кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю становить більше 90 календарних днів, то відповідно правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 190 268,18 грн., що становить 50 % погашеної суми податкового боргу 380 536,36 грн.

Доводи позивача та суду першої інстанції є неправомірними, оскільки згідно до абз. 1 преамбули Закону № 2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно пп. 19.6 ст.19 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

В свою чергу, згідно пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, що не було враховано позивачем.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону № 2181-ІІІ є складовою податкового зобовязання і на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 вказаного Закону.

За змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 цього Закону початок перебігу строку давності повязаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобовязання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону розмежовує розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобовязання із штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобовязання, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, оскаржуваною постановою неправомірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 вересня 2010 року № 0024981530/0 на суму 5708, 85 грн. лише з тих підстав, що відповідачем внесено у зазначеному податковому повідомленні-рішенні, як і в інших вищезазначених, невірні відомості щодо адреси позивача, що є порушенням вимог чинного законодавства щодо форми рішення податкового органу.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що по-перше, це не може бути підставою для скасування по суті вірного податкового повідомлення-рішення, тоді як останнє позивачем не заперечується, по-друге, зазначеними технічними помилками не було порушено прав позивача на отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується, результатами їх адміністративного оскарження як до відповідача, так і до ДПА у м. Києві та ДПА України.

Отже, допущення зазначених помилок в оформленні податкових повідомлень-рішень не викликало жодних обмежень прав позивача та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за землю за липень 2010 року у розмірі 5 708,85 грн., що відповідає вимогам п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, позивачем не спростована правомірність доводів акту перевірки від 23 вересня 2010 року № 1378/15-30/33834811, яким встановлено порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по орендній платі за землю за липень 2009 року та липень 2010 року, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2011 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2011 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ш»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 вересня 2010 року № 0024961530/0 на суму 190 268,18 грн., № 0024981530/0 на суму 5708, 85 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлено 13.02.2012.