Ухвала суду № 21764231, 09.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7456/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М. Мацедонська В.Е. Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Лаврентьєві Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Альянс»до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ ТОВ «Нафто-Альянс»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182300/0 від 23.03.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 1067 359 грн. 86 коп. та № 0000172300/0 від 23.03.2010 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 583 819 грн. 30 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182300/0 від 23.03.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 476282 грн. 93 коп., а також податкове повідомлення-рішення № 0000172300/0 від 23.03.2010 р. в частині визначення зобовязання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 524500 грн. 61 коп.

В апеляційній сказі ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000182300/0 від 23.03.2010 р. і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.01.2010 р. по 02.03.2010 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Нафто-Альянс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р.

Результати перевірки оформлено актом № 87/23-2/36106684 від 10.03.2010 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (надалі за текстом «Закон № 334/94-ВР») та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(закони були чинні на момент виникнення спірних правовідносин та втратили чинність з 1 квітня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 року № 2755-VI).

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У другому і третьому кварталах 2009 р. ТОВ «Нафто-Альянс»віднесло до складу валових витрат та податкового кредиту перераховані відповідно до умов договору про надання юридичних послуг від 01.06.2009 р. ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій субєктам підприємницької діяльності»кошти у загальній сумі 130418 грн. 43 коп., т.ч. 26083 грн. ПДВ.

Разом з тим, акти виконаних робіт не дають змогу визначити характер та обєм наданих послуг, а відтак і їх звязок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, у третьому кварталі 2009 р. ТОВ «Нафто-Альянс»віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту кошти, сплачені ТОВ «Індекс Медіа Груп»за послуги з обслуговування оргтехніки, у сумі 63934 грн. 50 коп., в тому числі 12786 грн. 90 коп. ПДВ.

При цьому, в актах приймання-здачі виконаних робіт відсутня деталізація та розшифровка послуг і за даними декларацій з податку на прибуток позивачем не здійснюються амортизаційні відрахування, а отже платником податків не підтверджено факт використання оргтехніки у господарській діяльності.

30.06.2009 р. між ТОВ «Нафто-Альянс»та ТОВ «Укрінвестнафта»укладено договір № 06-30/1 за умовами якого позивач придбав нафтопродукти на загальну суму 2098002 грн. 45 коп., в т.ч. 317521 грн. 95 грн. ПДВ.

Від імені постачальника цей договір підписано ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності посвідченої 24.11.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 32626.

Однак, за даними системи «Аркан»директор ТОВ «Укрінвестнафта»громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_7 у вказаний період державний кордон України не перетинав.

На думку податкового органу наведене свідчить про нікчемність укладеного правочину.

Також в результаті перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість внаслідок не включення до їх складу сум податку отриманого від реалізації нафтопродуктів у жовтні 2008 р. на загальну суму 141446 грн. 37 коп.

Крім того, у період з квітня по червень 2009 р. ТОВ «Нафто-Альянс»включило до складу податкового кредиту 213736 грн. 21 коп. на підставі податкових накладних отриманих із запізненням без документального підтвердження цієї події.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182300/0 від 23.03.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 1067 359 грн. 86 коп., в тому числі 711 573 грн. 24 коп. за основним платежем та 355 786 грн. 62 коп. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 23.03.2010 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 583 819 грн., в тому числі 485 672 грн. за основним платежем та 98147 грн. 30 коп. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд попередньої інстанції дійшов висновку щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень в частині визначення зобовязань із сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами оподаткування господарських операцій за договорами укладеними позивачем з ТОВ «Всеукраїнський центр по наданню правової допомоги та економічно-експертних консультацій субєктам підприємницької діяльності», ТОВ «Індекс Медіа Груп», а також не включення до складу податкових зобовязань сум податку отриманого від реалізації нафтопродуктів у жовтні 2008 р. та віднесення до складу податкового кредиту 213736 грн. 21 коп. на підстав податкових накладних отриманих із запізненням.

Такий висновок суду першої інстанції позивачем не заперечується.

В частині визначення податкових зобовязань за результатами господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів за договором укладеним ТОВ «Нафто-Альянс»з ТОВ «Укрінвестнафта»судова колегія бере до уваги наступне.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У контексті викладеного колегія суддів враховує, що під час проведення перевірки позивачем були надані: договір з ТОВ «Укрінвестнафта», накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, рахунки, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, оборотно-сальдова відомість, аналіз рахунку, копія довіреності на ОСОБА_4, договори на подальшу реалізацію нафтопродуктів придбаних у ТОВ «Укрінвестнафта», податкові накладні на реалізацію нафтопродуктів.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у згаданій частині.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на відсутність відомостей в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система «Аркан») про перетин державного кордону України директором ТОВ «Укрінвестнафта»у листопаді 2008 р. є помилковим.

Відповідно до Плану заходів із створення інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, до 2008 року затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р. № 215-рвведення системи «Аркан»в експлуатацію було заплановано на ІІ півріччя 2008 р.

Тобто, з різних причин в тому числі і у звязку з несвоєчасним формуванням інформаційного ресурсу відомості про ОСОБА_7 могли бути відсутні в базі даних.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 14 лютого 2012 р.