Ухвала суду № 21764160, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3279/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Даймлер»до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

16.06.2011 ПП «Даймлер»звернулось з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області №00023661700/1700/1732 від 17 грудня 2010 року про сплату суми податкового зобовязання в сумі 9247, 02 грн., у тому числі: податку з доходів фізичних осіб 3082, 34 грн., та штрафних санкцій в сумі 6164, 68 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 1309/23/31694346 від 06.12.2010.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено факту нарахування (виплати) доходу позивачем на користь ОСОБА_2 при виробництві, реалізації підакцизного товару, а також не обґрунтовано обовязок позивача утримати податок із суми доходу ОСОБА_2 та сплатити його до бюджету.

Доводи апелянта тотожні викладеним у адміністративному позові, та полягають у тому, що відповідачем було порушено пп. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів вважає наведені доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010 працівниками Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області було проведено планову виїзну перевірку ПП «Даймлер»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009.

За результатами виїзної планової перевірки було складено акт № 1309/23/31694346 від 06.12.2010 (а.с. 16-35).

Перевіркою було встановлено порушення п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3082,34 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00023661700/1700/1732 від 17 грудня 2010 року за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 9247,02 грн. з них: 3082,34 грн. за основним платежем, 6164,68 грн. за штрафними санкціями (а.с. 5).

Податкові органи виходили з того, що ОСОБА_2 2128 л бензину було реалізовано через автозаправочну станцію, яка функціонувала на території ПП «Даймлер».

Відповідно до матеріалів справи, директором ПП «Даймлер»ОСОБА_3 було надано ОСОБА_2 довіреність від 22 жовтня 2008 року строком на п'ятнадцять років, згідно з якою йому було надано право: укладати від імені підприємства усі без винятку договори, у тому числі господарські договори, включаючи договори щодо розпорядження майном, належним ПП «Даймлер», договори купівлі-продажу, поставки, надання послуг; вчиняти від імені ПП «Даймлер»дії, які на думку ОСОБА_2, буде необхідно чи доцільно вчинити у зв'язку з веденням справ ПП «Даймлер»; розпоряджатися будь-яким майном, а також коштами ПП «Даймлер»в будь-яких кредитних установах та інше.

Згідно з вироком Прилуцького міськрайонного суду в Чернігівській області від 7 липня 2010 року по кримінальній справі № 1-140/2010 р. з 22 жовтня 2008 року ОСОБА_2М фактично виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки по керівництву фінансово - господарською діяльністю ПП «Даймлер».

У вироку суду зазначено, що на початку липня 2009 року ОСОБА_2, не маючи дозволу на виготовлення та збут підакцизних товарів, у порушення вимог законодавства України на території ПП «Даймлер», розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, пров. Фрунзе, буд. 22, відкрив підпільний цех, де з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, організував незаконне виготовлення підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76), які у подальшому, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, збував юридичним та фізичним особам на території Чернігівської та Київської областей. Для організації незаконного виготовлення підакцизних товарів ОСОБА_2 на території ПП «Даймлер»пристосував певне місце на складі паливно-мастильних матеріалів підприємства, де для масового незаконного виробництва бензину автомобільного марки А-76 використовував цистерни транспортних засобів зазначеного підприємства як резервуарний парк; паливо-роздавальну колонку як насосне обладнання; та шланги як комунікації.

Грошові кошти в сумі 20548,92 грн. (з ПДВ), які були отримані від реалізації підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76) через автозаправочну станцію по обліку ПП «Даймлер»не проходили, в касі підприємства не оприбутковувались та залишались у власному використанні ОСОБА_2

Відповідно до п.4.1., п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»сума коштів у розмірі 20548,92 грн. відноситься до загального річного оподатковуваного доходу ОСОБА_2, отриманого за рахунок ПП «Даймлер», та оподатковується за ставкою 15% від обєкта оподаткування, що передбачено п.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»і становить 3082,34 грн.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 4.2.11 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Відповідно до п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку здійснюється податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.п.16.3.5 п.16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, умовою відповідальності за несвоєчасне чи то неповне перерахування сум податку до бюджету юридичною особою є факт нарахування і виплати доходу на користь фізичної особи-платника податку.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку - фізичної особи.

Вказане кореспондується з нормою пп. 8.1.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до якої податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Разом з тим, у даному випадку ОСОБА_2 було організовано виготовлення та продаж підакцизного товару (бензину А76) через автозаправочну станцію ПП «Даймлер»і вартість цього бензину не вважалася доходом ПП «Даймлер», що зумовлювало відсутність правових підстав у позивача здійснювати нарахування, утримання і сплату податку з вартості реалізованого бензину, тим більше, враховуючи, що ця особа у даному випадку не перебуває з позивачем у трудових відносинах в частині виготовлення бензину, адже виготовляв його ОСОБА_2 самостійно як фізична особа, з компонентів, які купував на власні кошти, та залишав виготовлений продукт в особистому використанні.

Доводи апелянта про те, що дохід ОСОБА_2, отриманий від реалізації підакцизних товарів (бензину автомобільного марки А-76), повинен оподатковуватись ПП «Даймлер»є безпідставними з огляду на викладене вище.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач у спірному випадку не виступає податковим агентом по відношенню до ОСОБА_2, оскільки, по-перше, не проводить нарахування (виплату) доходу такій фізичній особі, а по-друге, позбавлений можливості утримати податок у джерела виплати і сплатити його до бюджету за рахунок платника податку. В той же час, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не встановлює обов'язку юридичної особи здійснювати сплату податку з доходів такої фізичної особи за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І. Повний текст ухвали виготовлено 13.02.2012.