Ухвала суду № 21764157, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18112/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддівКузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретаріНаталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Маркет» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000522302/0 від 14.09.2010року, -

В С Т А Н О В И В :

09.12.2010 ТОВ «Світ-Маркет»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000522302 від 14.09.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Маркет», за результатами якої 30.08.2010 складено акт №3777/23/222-32376081 про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «СП Юкон»за квітень 2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 216 172грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 216172 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0000522302/0 від 14.09.2010, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість усього в сумі 324 258грн., у тому числі за основним платежем 216 172грн. та штрафними (фінансовими) санкціями108 086грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що податковий кредит, задекларований позивачем у деклараціях за квітень 2010 року, правомірно встановлений та визначається на підставі наданих постачальником податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «СП Юкон».

Доводи апелянта тотожні викладеним у адміністративному позові, та полягають у тому, що ТОВ «Світ-Маркет»має розбіжності згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК», а саме завищення позивачем податкового кредитку у квітні 2010 року на суму ПДВ 216172, 00 грн.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних причин.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач отримав від постачальника послуг належно оформлену податкову накладну, яка відповідає вимогам вищевказаних норм закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товару (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума сплаченого позивачем податку підтверджена наявною в матеріалах справи податковою накладною, яка оформлена у відповідності до вимог п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-В

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що порушення норм Закону № 168/97-ВР, наведені в Акті № №3777/23/222-32376081 від 30.08.2010, відсутні.

Посилання апелянта на те, що контрагентом позивача ТОВ «СП Юкон»не задекларовано та не відображено податкові зобовязання по ТОВ «Світ-Маркет»на загальну суму 216172, 00 грн. є безпідставними, адже як вбачається з матеріалів спарив та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СП Юкон»не подало до органів ДПІ декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року взагалі, що і зумовило розбіжності даних податку на додану вартість згідно баз даних відповідача. Водночас, до повноважень та обовязків позивача не належить обовязок подання податкових звітностей за результатами здійснення господарської діяльності ТОВ «СП Юкон».

Разом з тим, позивачем надано до суду першої інстанції докази на підтвердження встановлення спеціальної податкової правосубєктності контрагента ТОВ «СП Юкон», а саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців станом на 03.03.2011 та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців станом на 18.03.2011. На підтвердження зберігання придбаного у ТОВ «СП Юкон»товару, позивачем надано договір оренди складського приміщення №Ю-0107/1-о від 01.07.2008.

Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи: податкові накладні виписані ТОВ «СП Юкон», видаткові накладні, договори поставки, декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Світ-Маркет».

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що податковий кредит задекларований ТОВ «Світ-Маркет»у деклараціях за квітень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «СП Юкон»нараховувався на підставі наданих постачальником податкових накладних, а тому податкове повідомленнярішення №0000522302/0 від 14.09.2010 є протиправним і підлягає скасуванню.

Отже, апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І. Повний текст ухвали виготовлено 13.02.2012.