Ухвала суду № 21764155, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3194/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український кардан»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

15.06.2011 ТОВ «Український кардан»звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000652320 від 16.02.2011.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Чернігові проведена виїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 651 546,00 грн. за листопад 2010 року, задекларовану на розрахунковий рахунок підприємства, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у липні 2008 року, вересні 2008 року, листопаді 2008 року, жовтні 2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 31.01.2011 № 51/23/33800101 (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, яке полягає у протиправному збільшенні заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ по декларації за листопад 2010 року в розмірі 358 333,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення - рішення від 16.02.2011 № 0000652320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 358 333,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить лише платнику, а до компетенції органів державної податкової інспекції не належать повноваження по зміні такого призначення.

Доводи апелянта полягають у тому, що залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.02.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «Складський завод - Чернігівавтодеталь»(далі - Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальський завод - Чернігівавтодеталь»(далі - Постачальник) укладено договір поставки № 17/П-82 (далі договір поставки), відповідно до якого Постачальник зобовязується постачати та передавати у власність Покупцю товар, зазначений в Специфікаціях (Додатках до цього Договору), а Покупець зобовязується приймати та оплачувати такий товар на умовах цього договору.

До даного договору поставки укладено додаткові угоди, а саме № 1 від 01.10.2007, між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод»(Постачальник) та позивачем (Покупець, який є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Складський завод- Чернігівавтодеталь») щодо внесення змін до договору поставки, а саме до п. 2.4 і викласти в такій редакції «Сума договору за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 орієнтовно становить 40 000 000 грн., в тому числі ПДВ»та № 2 від 20.11.2007, між товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод»(Постачальник) та позивачем (Покупець) щодо внесення змін до договору поставки, а саме викласти Розділ 11 «Юридична адреса, поштові та банківські реквізити підписи сторін»в такій редакції Покупець (позивач) 14007, м. Чернігів, пр. Миру, 312, код ЄДРПОУ 33800101, р/р 2600100016523, в ЧФ ВАТ «Укрексімбанк»м. Чернігів, МФО 353649, ІПН № 338001025264, Св. № 100013619. Постачальник (ТОВ Чернігівський ковальський завод) 14007, м. Чернігів, пр. Миру, 312, корп. 10, код ЄДРПОУ 33586107 тел. 5-34-70, П/р 26004935720761, в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 353014, ІПН № 335861025261, Св. № 100017575.

13.06.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальський завод-Чернігівавтодеталь»(сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Складський завод-Чернігівавтодеталь» (сторона 2) укладено договір № 14/162 про надання послуг з передачі електроенергії, відповідно до якого виходячи з існуючої єдиної інфраструктури, системи електропостачання, сторона 1 зобовязується надавати послуги з передачі стороні 2 електроенергію, а сторона 2 зобовязується своєчасно сплачувати вказані послуги стороні 1. Сторона 1 і сторона 2 одночасно з цим договором укладають договір на спільне використання електричних мереж сторони 1 і надалі керуються цим договором. Сторона 1 передає стороні 2 частину електроенергії, яку сторона 1, згідно договору між товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальський завод - Чернігівавтодеталь»та Чернігівськими міськими електромережами (ЧМЕМ), купує у ЧМЕМ і повністю її сплачує. Сторона 2 без дозволу відкритого акціонерного товариства «Чернігівобленерго»не використовує електроенергію на опалення та підігрів води.

До даного договору укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2006 між стороною 2 (позивачем, який являється правонаступником ТОВ «Складський завод - Чернігівавтодеталь», в звязку зі зміною назви товариства) та стороною 1 товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод», який являється правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальський завод - Чернігівавтодеталь», в звязку зі зміною назви товариства про наступне: 1. Викласти частину преамбули Договору № 14/162 від 13.06.2006 (надалі - Договір) в наступній редакції: сторона 2: позивач, в особі Генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та сторона 1: ТОВ «Чернігівський ковальський завод», в особі Генерального директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони. 2. Викласти Розділ 11 Договору «Юридичні адреси, поштові та банківські реквізити Сторін»в наступній редакції: Сторона 2 (позивач) 14007, м. Чернігів, пр. Миру, 312, р/р 2600100016523, в ЧФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 353649, код ЄДРПОУ 33800101, Св. № 100013619, ІПН № 338001025264, Сторона 1 (ТОВ «Чернігівський ковальський завод»), 14007, м. Чернігів, пр. Миру, 312, р/р 2600600016544, в ЧФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 353649, код ЄДРПОУ 33586107, Св. № 100017575, ІПН № 335861025261. 3. Доповнити Договір пунктом 4.4. в наступній редакції: 4.4. Даний договір діє з моменту його підписання обома сторонами і до 31.12.2006. Якщо за 10 днів до кінця дії Договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, даний Договір продовжує діяти на кожен слідуючий календарний рік.

Оплата за вищезазначеними договорами проведена відповідно до платіжних доручень: № 1125892 від 03.09.2010 на суму 52 629,12 грн., № 1125940 від 09.09.2010 на суму 50 721,84 грн., № 1125984 від 16.09.2010 на суму 50 721,84 грн., № 1126024 від 20.09.2010 на суму 275 000,00 грн., № 1126023 від 20.09.2010 на суму 275 000,00 грн., № 1126035 від 21.09.2010 на суму 400 000,00 грн., № 11206036 від 21.09.2010 на суму 400 000,00 грн., № 1126055 від 22.09.2010 на суму 100 000, 00 грн., № 1126112 від 30.09.2010 на суму 50 000,00 грн., № 1126128 від 01.10.2010 на суму 10 000,00 грн., № 1126129 від 01.10.2010 на суму 400 000,00 грн., № 1126170 від 06.10.2010 на суму 78 000,00 грн., № 1126211 від 08.10.2010 на суму 10 000,00 грн., № 1126274 від 15.10.2010 на суму 59 691,60 грн., № 1126275 від 15.10.2010 на суму 100 000,00 грн., № 1126358 від 25.10.2010 на суму 180 000,00 грн., № 1126364 від 25.10.2010 на суму 45 000,00 грн., № 1126359 від 25.10.2010 на суму 180 000,00 грн., № 1126379 від 26.10.2010 на суму 14 691,60 грн., № 1126380 від 26.10.2010 на суму 50 000,00 грн., № 1126430 від 29.10.2010 на суму 400 000,00 грн., № 1126432 від 29.10.2010 на суму 400 000,00 грн., № 1126433 від 29 жовтня на суму 400 000,00 грн.

Позивач 01.12.2010 надіслав лист № 1539/200-00 Генеральному директору ТОВ «Чернігівський ковальський завод»(контрагент), в якому просить по платіжних дорученнях: № 1125892 від 03.09.2010 на суму 52629,12 грн.; № 1125940 від 09.09.2010 на суму 50721,84 грн.; № 1125984 від 16.09.2010 на суму 50721,84 грн.; № 1126112 від 30.09.10р. на суму 50000,00 грн. вважати призначенням платежу наступне: «Компенсація витрат по електроенергії, отриманій у вересні 2010 року, згідно договору № 14 від 13.06.2006». По платіжних дорученнях: № 1126023 від 20.09.2010 на суму 275000,00 грн.; № 1126024 від 20.09.2010 на суму 275000,00 грн.; № 1126035 від 21.09.2010 на суму 400000,00 грн.; № 1126036 від 21.09.2010 на суму 400000,00 грн.; № 1126055 від 22.09.2010 на суму 100000,00 грн. вважати призначенням платежу наступне: «Сплата за поковки, отримані у вересні 2010 року, згідно договору №17/П-82 від 28.02.2006». По платіжних дорученнях: № 1126128 від 01.10.2010 на суму 10000,00 грн.; № 1126170 від 06.10.2010 на суму 78000,00 грн.; № 11 від 08.10.10р. на суму 40000,00 грн.; № 1126211 від 08.10.2010 на суму 10000,00 грн.; № 1126274 від 15.10.2010 на суму 59691,60 грн.; № 1126364 від 25.10.2010 на суму 45000,00 грн.; № 1126379 від 26.10.2010 на суму 14691,60 грн. вважати призначенням платежу наступне: «Компенсація витрат по електроенергії, отриманій у жовтні 2010 року, згідно договору № 14 від 13.06.2006». По платіжних дорученнях: № 1126358 від 25.10.2010 на суму 180000,00 грн.; № 1126359 від 25.10.2010 на суму 180000,00 грн. вважати призначенням платежу наступне: «Сплата за поковки, отримані у липні 2008 року, згідно договору №17/П-82 від 28.02.2006». По платіжних дорученнях: № 1126129 від 01.10.2010 на суму 400000,00 грн.; № 12 від 08.10.2010 на суму 40000,00 грн.; № 1126275 від 15.10.2010 на суму 100090,00 грн.; № 1126380 від 26.10.2010 на суму 50000,00 грн.; № 1126430 від 29.10.2010 на суму 400000,00 грн.; № 1126432 від 29.10.2010 на суму 400000,00 грн.; № 1126433 від 29.10.2010 на суму 400000,00 грн. вважати призначенням платежу: «Сплата за поковки, отримані у вересні 2008 року, згідно договору №17/П-82 від 28.02.2006».

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»філія в м. Чернігові 24.01.2011 надіслано лист № 076-005/297 Генеральному директору ТОВ «Чернігівський ковальський завод»(контрагент позивача), в якому зазначено про внесення змін в призначення платежу по вищезазначених платіжних дорученнях.

Також, в матеріалах справи наявні листи електронної пошти від 24.01.2011 № К2.32/6 та К2.32/7, адресовані філії ВАТ «Укрексімбанк»у м. Чернігів, в яких зазначено, що згідно листа клієнта № 85/200-00 від 24.01.2011 ТОВ «Український кардан»згідно платіжних доручень № 15 та № 16 від 07.10.2010 на суму 40000,00 грн., МФО 353649 отримувач коштів: ТОВ «Чернігівський ковальський завод»за вірне вважати наступне призначення платежу: сплата за поковки, отримані у вересні 2008 року, згідно договору № 17-П-82 від 28.02.2006, в тому числі ПДВ 6666,67 грн. та компенсація витрат по електроенергії, отриманій у жовтні 2010 року, згідно договору № 14 від 13.06.2006 в тому числі ПДВ 6666,67 грн.

Тобто, платіжними дорученнями було фактично сплачено постачальнику товару ПДВ в загальній сумі оплати за товар, поставлений у липні та вересні 2008 року, а також у вересні-жовтні 2010 року.

Даний факт також підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком кредиторської заборгованості по 631 рахунку бухгалтерського обліку перед TOB «Чернігівський ковальський завод», а також накопичувальною відомістю податкового кредиту, заявленого до відшкодування, по контрагенту TOB «Чернігівський ковальський завод».

Дані документи підтверджують, що оплата за вищезазначеними договорами, в тому числі ПДВ проведена в вересні-жовтні 2010 року при здійсненні оплати за товари постачальнику такого товару.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

Згідно з ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю.

Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Пунктом 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Пунктом 7.7.2. цього Закону також визначено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. .7.7.1. Закону, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів ( послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, за змістом ст. 7 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР позивач має право на бюджетне відшкодування, яке виникає у наступних податкових періодах, які слідують за періодом у якому відбулась оплата за товари (послуги).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскільки до повноважень ДПІ не належить право змінювати призначення платежу, то позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 16.02.2011 № 0000652320 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Отже, апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлено 13.02.2012.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.