Ухвала суду № 21764116, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4135/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2011 року №0000122300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року відмовлено в задоволені адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» зареєстроване у Вишгородський районній державній адміністрації 11 серпня 1998 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції Вишгородського району Київській області з 11 серпня 1998 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області, відповідно до наказу від 24 червня 2011 року №340 «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Комплекс «Агромарс»було проведено позапланову виїзну перевірку з питань формування податкового кредиту, про що складено Парінов А.Б. №1586/23-1/30160757 від 22 липня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ПП «Інтер-Запоріжжя»завищено суму податкового кредиту, яка включена до складу скороченої податкової декларації з ПДВ сільськогосподарського підприємства у розмірі 158083,33 грн. за березень 2011 року.

На підставі вказаного акта відповідачем були прийнято податкове повідомлення рішення № 0000122300 від 09 серпня 2011 року, яким Товариству, в результаті збільшення суми грошового зобовязання, нараховано штрафні санкції в розмірі 158083,33 грн.

Відмовляючи в задоволені вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включено контрагента ПП «Інтер-Запоріжжя», то оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, на підставі чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, якими визначено, що первинні документи письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судом першої інстанції встановлено, що до поданої позивачем до ДПІ у Вишгородському районі «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»від 20 квітня 2011 року №9002499214, до податкового кредиту у березні 2011 року включено контрагента ПП «Інтер-Запоріжжя».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем встановлено відсутність оригіналу податкових накладних, виписаних ПП «Інтер-Запоріжжя»на загальну суму 848499,98 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 158083,33 грн. та згідно з інформацією, що надійшла від Дніпропетровської МДПІ листом від 25 червня 2011 року №14247\7\23-431 встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Інтер-Запоріжжя»№ 100235526 анульовано 4 жовтня 2010 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на анулювання свідоцтва платника на додану вартість контрагента ПП «Інтер-Запоріжжя»та відсутності правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Посилання апелянта на ту обставину, що особливий режим оподаткування сільськогосподарських підприємств, встановлений ст. 209 Податкового Кодексу України, не є податковою пільгою, не приймається колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 р. І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 р. V зазначеного Кодексу резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), та може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 ПКУ).

Відповідно до п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року N 11 (далі - Порядок), відкритих у банках. Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПКУ.

Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби (п. 5 Порядку).

Зокрема, відповідно до п. 30.8 ст. 30 р. І Кодексу контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету.

Наведене означає, що законодавець тільки виключно сільськогосподарським товаровиробникам надає таку пільгу, і саме цим платникам податку надається таке право на застосування спеціального режиму.

Пунктом 2 ст. 123 Податкового Кодексу України визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів(обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що цей пункт не містить ознак окремого правопорушення, а лише визначає додаткові наслідки у випадках, коли порушення, зазначені у пункті 123.1, вчинені платником податку, який користується податковою пільгою, та використав суми, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обовязкового платежу).

Наявність умов, що зазначені у п. 2 ст. 123 Податкового Кодексу України, є підставою для стягнення суми відповідного податку, а не штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2011 року №0000122300 прийнято на підставі та в межах норм чинного законодавства.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.