Ухвала суду № 21764105, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6702/11 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000512301 від 17 серпня 2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»зареєстроване Катеринопільською райдержадміністрацією Черкаської області як юридична особа 30 червня 2004 року та взято на облік як платник податків у ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області з 12 липня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцію у Катеринопільському районі було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року, про що складено Акт № 173/23-017/32580463 від 05 серпня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 та п. 200.5 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: неправомірно завищено задекларовані показники у складі податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2011 року на загальну суму 13099 грн., згідно податкової накладної, складеної за наслідками нікчемних правочинів з ТОВ Компанія «Придніпровє».

На підставі вказаного акта відповідачем були прийнято податкове повідомлення рішення №0000512301 від 17 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 13099 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вищевказану суму відємного значення бюджетного відшкодування було зменшено у звязку з тим, що ТОВ Компанія «Придніпровє»в ланцюгу постачання не виконує свої податкові зобов'язання зі сплати податку до бюджету з продажу товару, що дає підстави вважати фіктивність господарської операції, оскільки сам факт складання податкової та товарно-транспортної накладної не є підставою для підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товарів.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийнятого ним рішення про зменшення ТОВ «Катеринопільський елеватор»розміру відємного значення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2011 року між ТОВ «Катеринопілький елеватор»та ТОВ Компанія «Придніпровє»було укладено договір поставки соняшникового високо - протеїнового жмиху за №468/к.

Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами, що поставка та одержання вказаного товару підтверджується первинними документами, а саме: товарно-транспортною накладною №10001244130321 від 31 березня 2011р. на перевезення соняшникового жмиху; податковою накладною №110 від 01 квітня 2011р. на суму 78591 грн., у т.ч. ПДВ на суму 13098,50 грн.; видатковою накладною №111 від 01 квітня 2011р. на суму 78591 грн., у т. ч. ПДВ на суму 13098,50 грн.; витягом з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах від 01 квітня 2011р.; карткою рахунку 63.1.1 за період з січня 2011 року по серпень 2011 року по контрагенту ТОВ Компанія «Придніпровє»- на виконання договору №468/к від 29 березня 2011р. відображено витрати на здійснення операції в сумі 78591,00 грн.; карткою рахунку 20.1.3.1 за квітень 2011р. на списання 30,82т. макухи; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 20.1.3.1 за квітень 2011р.; та зведеним журналом Ж-Л-03/2 реєстрації хімічних аналізів сировини.

Факт оплати поставленого товару підтверджується виписками з банку від 04 квітня 2011р. та від 08 квітня 2011р. сумі 78591,00 грн. Використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується звітами про рух товарно-матеріальних цінностей за 01 квітня 2011р. та вимогами-накладними на використання сировини у виробництві комбікорму №0000004387 від 01 квітня 2011р., №0000004389 від 01 квітня 2011р., №0000004383 від 01 квітня 2011р., та №0000004385 від 01 квітня 2011р.

Щодо неправомірності формування податкового кредиту та нікчемності вказаного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.181. ст. 14 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 рок №2755-VI, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Порядок обчислення та формування податкового кредиту передбачено Розділом V Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 198.2. ст.. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами. Податкова накладна видається для покупця, однак вона є податковим документом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру ТОВ Компанія «Придніпровє»на момент укладення чи виконання договорів.

Наведена позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відповідно до якого у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0000512301 від 17 серпня 2011 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.