Ухвала суду № 21764069, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9153/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 15 квітня 2011 року № 0000320702 та визнання дій відповідача в частині зменшення суми відємного значення за листопад 2010 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1956276,00 грн. та за грудень 2009 року на суму 486001,64 грн. протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000320702 від 15 квітня 2011 року.

30 вересня 2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено додаткову постанову по даній справі, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" про визнання дій відповідача в частині зменшення суми відємного значення за листопад 2010 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1956276,00 грн. та за грудень 2009 року на суму 486001,64 грн. протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 15 вересня 2011 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.03.2011 року по 31.03.2011 року контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із серпня 2009 року по листопад 2010 року.

Результати перевірки відображено в акті від 31.03.2011 №33/07-02/21670383, в якому встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1. п 7.4., п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 р. на суму ПДВ 582801грн., за жовтень 2009 р. на суму ПДВ 751 406 грн., за листопад 2009 р. на суму 1 197 167 грн., за грудень 2009 р. на суму 558 245 грн., за червень 2010 р. на суму 44 555 грн., за липень 2010 р. на суму 389 846 грн., за серпень 2010 р. на суму 98 943 грн., за вересень 2010 року на суму 319 936 грн., за жовтень 2010 року на суму 648 302,65 грн., за листопад 2010 року на суму 4 171 475 грн.»; завищення суми від'ємного значення за листопад 2010 р. на суму ПДВ 1 956 276 грн. та за грудень 2009 року суму ПДВ в розмірі 486 001,64 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2011 позивач, не погодившись з висновками, викладеними в акті, надав контролюючому органу заперечення до акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень позивача висновки акта документальної невиїзної перевірки відповідач залишив без змін, про що повідомив останнього листом від 12.04.2011 №14813/10/07-211.

15 квітня 2011 року ДПІ в Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000320702, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8762677,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення останнє залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.06.2011 №6461170/25-114).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 15 квітня 2011 року № 0000320702 протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджено належними доказами, які місяться в матеріалах справи, та зважаючи на це, прийшов до висновку, що рішення відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ПП «Фрегат-1», ПП «Авант», ТОВ «Шторм», ПП «Ранокс», СГФО ОСОБА_2, ПП «Піар-квадрат», ПП «Калісто», ТОВ «Агроюг-Сервіс»про постачання продовольчої сировини, є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки встановлено відсутність придбання товарно-матеріальних цінностей, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Крім цього, відповідач в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на ту обставину, що договори з придбання товарів чи надання послуг вказаних контрагентів позивача з їх контрагентами не мали реального характеру, оскільки останні не мали статусу платників податків або не подавали податкову звітність.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальниками товару (платниками ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника ПДВ.

Посилання апелянта на ту обставину, що суб'єкти господарювання, з якими укладалися договори контрагентами позивача, не мають статусу платка податку, не подають податкову звітність не приймаються судом до уваги, оскільки бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні.

Необхідно також відмітити, що п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок постачальників контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобовязань за відповідними господарськими операціями.

Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами, чи їх постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували не відповідність вимогам Закону первинних документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит, як і доказів, які б підтверджували, що договори, укладені позивачем з ПП «Фрегат-1», ПП «Авант», ТОВ «Шторм», ПП «Ранокс», СГФО ОСОБА_2, ПП «Піар-квадрат», ПП «Калісто», ТОВ «Агроюг-Сервіс», не мали реального характеру чи є такими, що порушують публічний порядок.

У свою чергу, з встановлених судом обставин вбачається, що договори про постачання продовольчої сировини, укладені позивачем з контрагентами, мали реальний характер, а отримане за договорами було використано позивачем у власній господарській діяльності, а тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних. Відтак, зменшення відповідачем суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О. Губська О.А.