Постанова № 21763254, 16.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3431/11 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.11р. у справі № 2а/2570/3431/2011 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулось до суду з позовом про скасування постанови про накладення штрафу ВП №25251803 від 15.06.11р. на суму 680 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.11р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не враховано те, що законами України про Державний бюджет України на відповідні роки не передбачено коштів на виплату допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за судовими рішеннями, а тому позивач позбавлений можливості виплатити вказану допомогу поза межами асигнувань бюджету.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не зявились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ВП №25251803 від 25.02.11р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-5207|10 від 31.01.11р., виданим Деснянським районним судом м. Чернігова про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (надалі Управління) здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених позивачу виплат.

Державним виконавцем встановлено боржнику строк для добровільного виконання судового рішення.

У звязку з невиконанням боржником у добровільному порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову ВП №25251803 від 15.06.11р. про накладення на боржника штрафу у розмірі 680 грн. Цією ж постановою зобовязано боржника сплатити штраф у десятиденний строк з моменту її отримання.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що Управлінням не було вчинено жодних дій для добровільного виконання судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин; надалі Закон - N 606-XIV), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

З наведеної норми слідує, що державний виконавець надає боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до семи днів з моменту винесення постанови, за умови направлення останньому копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня з моменту відкриття.

Статтею 76 Закону N 606-XIV передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до її частини другої, у разі невиконання без поважних причин вимог вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання (ст. 87 Закону N 606-XIV).

Отже, з наведених норм слідує, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу на боржника, є невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 28.03.11р. № 12-08/3447 у якому просив виконавчий орган звернутися до суду про відстрочення виконання рішення, у звязку з відсутністю державного фінансування.

Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача та зазначив що відсутність коштів на рахунках боржника не є поважною причиною в розумінні ст. 87 Закону україни «Про виконавче провадження».

Вказані обставини безпідставно не враховані судом першої інстанції, між тим мають правове значення для висновку про невідповідність оспорюваної постанови ВДВС вимогам Закону N 606-XIV.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення субґєкта вланих повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не перевірено чи непроаналізовані ВДВС причини невиконання Управлінням судового рішення.

Так, виконання рішення про стягнення коштів на здійснення компенсаційних виплат постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, здійснюється за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань на поточний рік та за наявності на відповідному реєстраційному рахунку коштів з відповідними кодами бюджетної класифікації в порядку їх календарного надходження.

Отже, фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки, що свідчить про те, що виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повністю залежить від фінансових ресурсів державного бюджету. Між тим, відповідно до ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Невиконання рішення суду зумовлене відсутністю відповідних бюджетних асигнувань на виплату витрат, повязаних із задоволенням судами позовних заяв отримувачів допомоги, компенсацій, що є поважною причиною невиконання судового рішення.

За наведених обставин та правових норм, відповідачем передчасно та без урахування вказаних обставин винесено постанову про стягнення з позивача штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.11р. у справі № 2а/2570/3431/2011 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.11р. у справі № 2а/2570/3431/2011 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради - задовольнити.

Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу ВП №25251803 від 15.06.11р. на суму 680 грн.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Глущенко Я.Б.