Ухвала суду № 21762376, 17.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р.справа № 2а-0870/153/11 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі №2а-0870/153/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості,-

в с т а н о в и В :

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»), звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.61), просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя по ненаданню висновку управлінню Державного казначейства України щодо відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за квітень 2010р. у сумі 42477грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 42477,0 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивач має право на бюджетне відшкодування у вказаній сумі, а бездіяльність ДПІ, яка полягала у ненаданню висновку про бюджетне відшкодування, є протиправною та перешкоджає позивачу у реалізації його прав, які визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», в частині підстав виникнення права та порядку бюджетного відшкодування.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 10.08.2010р. позивачем до ДПІ подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року з заявою про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 42477,0грн.

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді, пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеною після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного періоду) складається із суми ПДВ, яка виникла в квітні 2010 року. Тобто, позивачем порушено питання щодо бюджетного відшкодування частини від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді –квітень 2010 року.

Питання відшкодування позивачу ПДВ за квітень 2010 року у сумі 42477грн. було предметом дослідження планової перевірки, яка проводилась ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, за наслідками якої складено Акт №2719/23/14309190 від 06.10.2010р.

Податковим органом, з огляду на складений Акт перевірки, не заперечувався розмір бюджетного відшкодування в сумі 42477,грн., який заявлено позивачем до бюджетного відшкодування, не встановлено будь-яких порушень, які б могли вплинути на розрахунок бюджетного відшкодування.

Вказані обставини не заперечуються і доводами апеляційної скарги, у якій ДПІ підтверджує факт проведення такої перевірки.

Відповідно до пп..7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Всупереч вимог вказаної норми права, враховуючи відсутність будь-яких порушень податкового законодавства, які б могли вплинути на право позивача щодо бюджетного відшкодування, ДПІ не надала органам державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя щодо ненадання висновку державному казначейству та врахувавши те, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, обґрунтовано стягнув з Державного бюджету України суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню.

Як вбачається з апеляційної скарги, ДПІ не спростовує висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача право на бюджетне відшкодування у вказаній сумі, не спростовує і висновки суду відносно неправомірності позиції податкового органу щодо ненадання висновку органам державного казначейства. В апеляційній скарзі ДПІ лише посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави та порядок бюджетного відшкодування. Натомість, у чому полягає порушення цих норм судом першої інстанції під час вирішення справи, чи позивачем під час подання заяви про бюджетне відшкодування, ДПІ не вказує.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

                                                  УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі №2а-0870/153/11 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2012р.)

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк