Постанова № 21762072, 03.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2012 року 10:27 № 2а-13847/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Патратій О.В.,

при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Дмитрика І.І.,

від відповідача: Приходько О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Тельком»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року № 0010411504/0, № 0010421504,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство (далі позивач, ПАТ «Тельком») з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року № 0010411504/0, № 0010421504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем неправомірно винесені оскаржувані рішення, оскільки затримка у зарахуванні до державного бюджету своєчасно сплачених товариством сум податкових зобовязань з податку на додану вартість виникла з вини банківської установи - ТОВ «Укрпромбанк», а отже відповідно до ст. 16.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідальність за порушення термінів сплати податків несе саме банківська установа. При цьому, суд зазначив, що платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки дотримання своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що платником податку порушено терміни сплати самостійно визначених податкових зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідач зазначав, що узгоджене, але не сплачене у встановлений строк податкове зобовязання, в тому числі пеня, нарахована на суму такого зобовязання, є податковим боргом платника податків. Такий борг підлягає сплаті до державного бюджету безпосередньо платником податків, а підтвердженням його погашення є виписка регіонального відділення Державного казначейства України про зарахування суми до бюджету. Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено відповідальність банків за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», однак дана норма не звільняє платника податків сплатити суму узгодженого податкового зобовязання.

Відтак, виявлені під час перевірки порушення стали підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України на підставі податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року № 0010411504/0, № 0010421504, які відповідач вважає правомірними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Тельком»(код ЄДРПОУ 05583489) зареєстроване як юридична особа 08.02.1996 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2011 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ПАТ «Тельком»з приводу своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт від 13 травня 2011 року № 5380/15-05583489 (далі Акт перевірки, Акт).

В ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Тельком»в порушення ст. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України несвоєчасно сплатило самостійно узгоджені суми з податку на додану вартість за наступними деклараціями з податку на додану вартість:

- за декларацією № 246386 від 11.12.2008 року - з перевищенням граничного строку сплати на 42 дні;

- за декларацією № 10496 від 17.03.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 58 днів;

- за декларацією № 29973 від 17.03.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 57 днів;

- за декларацією № 67589 від 14.04.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 54 дні;

- за декларацією № 116671 від 13.05.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 52 дні;

- за декларацією № 137126 від 11.06.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 59 днів;

- за декларацією № 10496 від 17.03.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 58 днів;

- за декларацією № 179406 від 14.07.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 55 днів;

- за декларацією № 226798 від 31.08.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 57 днів;

- за декларацією № 244772 від 30.09.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 58 днів;

- за декларацією № 280679 від 30.10.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 59 днів;

- за декларацією № 331337 від 30.11.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 60 днів;

- за декларацією № 350022 від 30.12.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 61 день;

- за декларацією № 382580 від 01.02.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 42 дні;

- за декларацією № 382580 від 01.02.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 56 днів;

- за декларацією № 11315 від 02.03.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 57 днів;

- за декларацією № 187553 від 08.10.2008 року - з перевищенням граничного строку сплати на 20 днів;

- за декларацією № 234056 від 01.12.2008 року - з перевищенням граничного строку сплати на 14 днів;

- за декларацією № 277090 від 30.01.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 28 днів;

- за декларацією № 10496 від 17.02.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 29 днів;

- за декларацією № 29973 від 30.03.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 30 днів;

- за декларацією № 67589 від 30.04.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 26 днів;

- за декларацією № 116671 від 01.06.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 22 дні;

- за декларацією № 137126 від 11.06.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 23 дні;

- за декларацією № 179406 від 30.07.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 29 днів;

- за декларацією № 226798 від 31.08.2009 року з перевищенням граничного строку сплати у 23 дні;

- за декларацією № 244772 від 14.09.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 27 днів;

- за декларацією № 280679 від 30.10.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 28 днів;

- за декларацією № 331337 від 30.11.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 28 днів;

- за декларацією № 350022 від 30.12.2009 року - з перевищенням граничного строку сплати на 30 днів;

- за декларацією № 382580 від 01.02.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 28 днів;

- за декларацією № 11315 від 02.03.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати у 27 дні;

- за декларацією № 27701 від 30.03.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати у 29 дні;

- за декларацією № 68581 від 30.04.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 20 днів;

- за декларацією № 108814 від 31.05.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 15 днів;

- за декларацією № 108814 від 31.05.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 22 дні;

- за декларацією № 108814 від 31.05.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 22 дні;

- за декларацією № 108814 від 13.05.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 30 днів;

- за декларацією № 123856 від 30.06.2010 року - з перевищенням граничного строку сплати на 22 дні.

16 травня 2011 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0010411504/0, яким на підставі підпункту 57.1 ст. 51 Податкового кодексу України за перевищення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 211428, 10 грн. застосовано до ПАТ «Тельком»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21142,81 грн., що становить 10 % від суми прострочених платежів;

- № 0010421504, яким на підставі підпункту 57.1 ст. 51 Податкового кодексу України за перевищення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 101807,05 грн. застосовано до ПАТ «Тельком»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20361, 41грн., що становить 20 % від суми прострочених платежів.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Тельком»платіжним дорученням № 63 від 15.12.2008 року перераховано суму податку на додану вартість за листопад 2008 року у розмірі 20231,00 грн. (а.с. 135), платіжним дорученням № 37 від 26.02.2009 року перераховано суму податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 25461,00 грн. (а.с. 51).

Наведені платіжні доручення в цей же день були передані на виконання ТОВ «Укрпромбанк», що підтверджено вхідним штампом банка, однак, банк кошти до бюджету не перерахував.

Причиною неперерахування відповідних коштів до бюджету було недостатність коштів на кореспондентському рахунку ТОВ «Укрпромбанк»та прийняття Національним банком України рішення про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ «Укрпромбанк»та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на один рік з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року.

Позивач звертався до ТОВ «Укрпромбанк»з проханням виконати платіжні доручення.

З листа ТОВ «Укрпромбанк»від 21.10.09 №37212 вбачається, що, зокрема, платіжні доручення № 38, № 39, № 40, № 41 від 02.03.2009 р. прийняті банком до виконання, але у звязку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку, вони обліковуються на позабалансовому рахунку.

На запит суду Національним банком України було надано інформацію (вих. № 18-317/348 від 18.01.2012р.) про те, що постановою Правління НБУ від 20.01.2009 року № 19/бТ у ТОВ «Укрпромбанк»було призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 р. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 р. у ТОВ «Укрпромбанк»було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації цього банку, а також 21.01.2010 р. припинено повноваження тимчасового адміністратора банку (а.с. 116-117).

Сплачувані позивачем суми податку на додану вартість наступних звітних періодів (починаючи з березня 2009 року) зараховувалися податковим органом у рахунок погашення недоїмки попередніх періодів у порядку календарної черговості її виникнення (починаючи з листопада 2009 року), що підтверджується даними облікової картки платника і поясненнями представників відповідача. При цьому, оскільки зобов'язання попередніх періодів погашалося шляхом зарахування платежів, здійснених за наступні періоди (за березень 2009 року-травень 2010 року), таке погашення, згідно висновків акту перевірки, здійснювалось поза межами граничних строків їх сплати, внаслідок чого відповідачем нараховувалася пеня на суми такого погашення.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачем сплачувались податкові зобовязання з податку на додану вартість протягом періоду, вказаного в акті перевірки, наступним чином:

- 30.01.2009 року позивач подав до філії ТОВ «Укрпромбанк»платіжне доручення № 21 від 29.01.2009р. на суму 24824,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за грудень 2008 р.»;

- 28.11.2008 року позивач подав до філії ТОВ «Укрпромбанк»платіжне доручення № 37 від 20.11.2008р. на суму 19753,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за жовтень 2008 р.»;

- 20.10.2008 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 389 від 20.10.2008р. на суму 18063,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за вересень 2008 р.»;

- 15.12.2008 року позивач подав до філії ТОВ «Укрпромбанк»платіжне доручення № 63 від 15.12.2008р. на суму 20231,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за листопад 2008 р.»;

- 26.02.2009р. року позивач подав до філії ТОВ «Укрпромбанк»платіжне доручення № 31 від 26.02.2009р. на суму 25461,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за січень 2009 р.»;

- 31.03.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 89 від 30.03.2009р. на суму 13200,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за лютий 2009 р.»;

- 29.04.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 123 від 29.04.2009р. на суму 24955,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за березень 2009 р.»;

- 26.05.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 149 від 26.05.2009р. на суму 17971,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за квітень 2009 р.»;

- 23.06.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 179 від 23.06.2009р. на суму 19553,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за травень 2009 р.»;

- 23.07.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 206 від 23.07.2009р. на суму 19363,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за червень 2009 р.»;

- 28.08.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 239 від 28.08.2009р. на суму 14767,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за липень 2009 р.»;

- 23.09.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 260 від 23.09.2009р. на суму 17896,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за серпень 2009 р.»;

- 27.10.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 305 від 27.10.2009р. на суму 25716,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за вересень 2009 р.»;

- 27.11.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 336 від 27.11.2009р. на суму 13613,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за жовтень 2009 р.»;

- 28.12.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 372 від 28.12.2009р. на суму 19044,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за листопад 2009 р.»;

- 29.01.2010 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 19 від 29.01.2010р. на суму 18645,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за грудень 2009 р.»;

- 01.03.2009 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 49 від 01.03.2009р. на суму 15651,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за січень 2009 р.»;

- 29.03.2010 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 82 від 29.03.2010р. на суму 13778,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за лютий 2010 р.»;

- платіжне доручення № 118 від 28.04.2010 у сумі 28438,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість № 68581 від 30.04.2010, з проведенням банком зазначеного платежу 28.04.2010 року;

- 28.04.2010 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 118 від 28.04.2010р. на суму 28438,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за березень 2010 р.»;

- 20.05.2010 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 146 від 20.05.2010р. на суму 19485,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за квітень 2010 р.»;

- 29.06.2010 року позивач подав до філії Старокиївське відділення ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк»платіжне доручення № 185 від 29.06.2010р. на суму 15043,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «сплата ПДВ за травень 2010 р.».

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом (пункт 1.3 статті 1 цього Закону).

Враховуючи те, що правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи (на чому наголошено, зокрема, в Інформаційному листі ВАСУ від 24.11.2011 р. № 2198/11/13-11), судом при вирішенні даної справи застосовуються норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-III), що діяв на момент здійснення позивачем спірних платежів до бюджету та визначав права та обов'язки платників податків, склади правопорушень та заходи відповідальності, які підлягали застосуванню за вчинені платниками податків порушення.

Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 168/97-ВР), податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачуються платником податку протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання декларації за відповідний звітний період (що, за загальним правилом, дорівнює календарному місяцю).

Відповідно до пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 № 276, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Положеннями частин 3 та 4 статті 9 Закону «Про систему оподаткування»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

З положеннями підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджуються положення пункту 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу коштів, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1 цього Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Суд зазначає, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує настання певних правових наслідків.

Так, відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахування пені закінчується пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, суд приходить до висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року по справі № К/9991/4786/11.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону № 2181-III за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Аналогічні відповідальність передбачена положеннями Податкового кодексу, а саме згідно зі статтею 129 за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Також згідно пункту 129.7 статті 129 Податкового Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Таким чином, склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» фактично збігаються, тобто підстави для застосування штрафних санкції за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів за чинним та попереднім законодавством є однаковими.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, в листах ТОВ «Укрпромбанк»від 15.07.2009 № 28867, від 21.10.09 №37212 позивачу повідомлялось, що на його позабалансовому рахунку дійсно перебувають платіжні доручення платіжні доручення № 38, № 39, № 40, № 41 від 02.03.2009 року, які очікують черги на виконання, але на даний час не можуть бути виконані у звязку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку.

Таким чином, суд вважає, що в діях позивача відсутні порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань за листопад 2008 року, січень 2009 року у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаних сум податкових зобов'язань суд вважає безпідставним.

З приводу застосування до ПАТ «Тельком»штрафних (фінансових) санкцій за період з лютого 2009 року по червень 2010 року суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки, дані облікової картки платника (позивача) станом на 31.12.10р., а також пояснення представника відповідача в судових засіданнях висновок про порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість за лютий- грудень 2009 року, січень червень 2010 року зроблений ДПІ у звязку з самостійним зарахуванням податковим органом поточних платежів в рахунок погашення податкової заборгованості попередніх періодів, а також внаслідок несвоєчасного зарахування до бюджету платежів за листопад 2008 року, січень 2009 року, сплачених позивачем 15.12.08р. та 26.02.2009р., у звязку із введенням у банку тимчасової адміністрації.

Таким чином, для розрахунку суми штрафу, застосованого оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган всупереч вказівки платника про призначення платежу брав до уваги не дату сплати платником суми податкового зобовязання, а дату самостійного погашення податковим органом зазначеного податкового зобовязання за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Такі дії податкового органу суд вважає неправомірними, такими, що призвели до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Так, підставою для застосування штрафу, згідно з п.п. 17.1.7. ст.17 Закону № 2181, є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 вищезазначеної Інструкції).

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Підпунктом 7.7. ст.7 Закону № 2181, що визначає принцип рівності бюджетних інтересів, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верхового суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234 во 09; постанова у справі 21-1162во09 та інші).

Позивач сумлінно сплачував податкові зобовязання, визначені у податкових деклараціях зазначених у акті перевірки № 5380/15-05583489 від 13.05.2011 року, що підтверджується вищенаведеними платіжними дорученнями на яких проставлені штампи банку з датами отримання в межах сплати податкових зобовязань та підписом працівника банку.

Отже, висновок податкового органу про порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань у звязку із самостійним зарахуванням податковим органом сплачених платником податку платежів не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність спірних рішень і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, а також положення п. 1 ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне визнати протиправними і скасувати спірні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2 Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 16 травня 2011 року № 0010411504/0, № 0010421504/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Тельком»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 08 лютого 2012 року.