Постанова № 21762070, 02.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2012 року 09:31 № 2а-19642/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Семенець С.В.

від відповідача: Уголькова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування рішень про визнання неподаними податкових декларацій, зобовязання вчинити певні дії,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Контендер» (далі позивач, ТОВ «Контендер») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 3236/10/3/28-410 від 05.08.2011 року про визнання неподаною податкової декларації з податку на прибуток за квартал року»;

- визнати протиправним та скасування рішення відповідача № 5046/10/3-312 від 09.09.2011 року про визнання неподаною податкової декларації з податку на додану вартість за «серпень 2011 року»;

- визнати протиправним та скасування рішення відповідача № 6367/10/3/28-312 від 17.10.2011 року про визнання неподаною податкової декларації з податку на додану вартість за «вересень 2011 року»;

- визнати протиправним та скасування рішення відповідача № 6911/10/3/28-410 від 31.10.2011 року про визнання неподаною з податку на прибуток за I квартал 2011 року»;

- зобовязати відповідача перенести до електронних баз податкової звітності показники поданих ТОВ «Контендер»декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди: «серпень 2011 року», «вересень 2011 року», «жовтень 2011 року»та декларації з податку на прибуток за квартал 2011 року»та за квартал 2011 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року; з податку на прибуток за ІІ квартал та ІІІ квартал 2011 року, оскільки вказані декларації містили усі обовязкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у деклараціях невірно вказано місцезнаходження платника податків, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки наведена у деклараціях адреса (м. Київ, вул. Заболотного,15) повністю відповідає статутним документам товариства та містилася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Станом на момент подання декларацій до Єдиного державного реєстру не було внесено жодного запису про відсутність товариства за його місцезнаходженням чи зміну місцезнаходження, відтак твердження відповідача про те, що у вказаних деклараціях було вказано недостовірне місцезнаходження платника податків, на переконання позивача, не відповідає фактичним обставинам.

Позивач також вказував, що подані декларації були заповнені з дотриманням усіх вимог, передбачених п. п. 48.3., 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України. Відтак, оскаржувані рішення, на думку позивача, прийняті з порушенням норм п. п. 48.3., 48.4. ст. 48 ПК України та підлягають скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що подані позивачем податкові декларації правомірно були не визнані як податкові декларації на підставі п. п. 48.3., 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки в них було зазначено відомості про місцезнаходження платника податку, які не відповідають дійсності.

Як зазначав відповідач, згідно з довідкою ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.05.2011р. № 2844/26-1/52 місцезнаходження позивача не встановлено. Відділом реєстрації та обліку платників податків було складено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 30.05.2011р. № 464/29-120.

З цих підстав, податкові декларації ТОВ «Контендер»були правомірно не визнані як податкові декларації на підставі п. 49.15. ст. 49 ПК України, оскільки у деклараціях, на переконання відповідача, вказані недостовірні відомості про місцезнаходження платника податків.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Контендер»(код ЄДРПОУ 34288453) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.05.2006 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пп. 16.1.2., пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Порядок складання податкової декларації визначений статтею 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно п. 46.5. ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 46.1. статті 46 та статтею 203 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від № 41 25.01.2011 р. (далі Наказ ДПА України № 41 від 25.01.2011 р.).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

09 вересня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 146814. Копія декларації наявна в матеріалах справи (а.с. 23-26).

Листом № 5046/10/3/28-312 від 09.09.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

14 жовтня 2011 року позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 269149. Копія декларації наявна в матеріалах справи (а.с. 19-20).

Листом № 6367/10/3/28-312 від 17.10.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

Вказаними вище листами податковим органом запропоновано позивачу надати нові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, оформлені належним чином.

Відповідно до п.п. 49.18.2. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Форма податкової декларації з податку на прибуток затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства».

Порядок заповнення і подання податкової звітності регулюється статтями 46-51 Податкового кодексу України.

04 серпня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 218061. Копія декларації наявна в матеріалах справи (а.с. 29-34).

Листом № 3236/10/3/28-410 від 05.08.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

28 жовтня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 282891. Копія декларації наявна в матеріалах справи (а.с. 11-16).

Листом № 6911/10/3/28-410 від 31.10.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

Вказаними вище листами податковим органом запропоновано позивачу надати нові декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди, оформлені належним чином.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, згідно визначення, наведеного в п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2. зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. п. 49.11.1. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України); у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (п.п. 49.11.2. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України).

В пункті 49.12. статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 49.10. статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких невизначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13. ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

В процесі огляду спірних податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Контендер»встановлено, що вони містять всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідач визнав неподаними податкові декларації з посиланням на те, що в них вказано місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

На підтвердження цього висновку відповідач посилався на довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 2844/26-1/52 від 27.05.2011 р., складену Головним відділом податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до якої ТОВ «Контендер»за зареєстрованою адресою платника податку (місцезнаходження): 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15 відсутнє.

З приводу вказаних доводів податкового органу суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Абзацом сьомими ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про юридичну особу.

При огляді спірних декларацій судом встановлено, що місцезнаходження платника податків у декларації зазначено: м. Київ, вул. Заболотного, 15, що відповідає місцезнаходженню позивача (на день подання декларацій), що міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.12.2011 р. № 12575770 (а.с. 35-47).

Також суд зазначає, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно позивача не внесені відомості про відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на те, що позивачем було зазначено в спірних податкових деклараціях адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням, тобто ним був зазначений такий обовязковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку. Отже невизнання відповідачем спірних податкових декларацій позивача є таким, що суперечить законодавству.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не висуває умов чи вимог щодо порядку написання адреси (місцезнаходження) платника податків. За таких обставин, підставою для висновку про відсутність в податковій декларації такого обовязкового реквізиту, як інформації про місцезнаходження платника податків, може слугувати встановлення податковим органом факт відсутності зазначення адреси платника податків взагалі.

Посилання відповідача на відсутність позивача за його місцезнаходженням не може бути взято до уваги судом, оскільки такої підстави для невизнання податкової декларації як податкової звітності в законодавстві не передбачено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за вказаною адресою (м. Київ, вул. Заболотного, 15) позивачу направлялась податковими органами уся кореспонденція, зокрема повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, рішення ДПА України про результати розгляду скарги. Доказів повернення поштових відправлень у звязку з неможливістю вручення позивачу через відсутність за його місцезнаходження відповідач суду не надав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що кореспонденція суду, яка направлялась за місцезнаходженням позивача, була доставлена та вручена належним чином позивачу.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за зазначеною адресою.

Викладені обставини дають підстави вважати, що відповідачем оскаржувані рішення прийнято без дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та податкового законодавства, оскільки примірники спірних декларацій позивача містять всі необхідні відомості, в тому числі і інформацію щодо достовірного місцезнаходження підприємства.

Таким чином, відповідач не мав визначених Податковим кодексом України підстав для невизнання поданих позивачем податкових декларацій як податкової звітності.

Отже, спірні рішення відповідача про відмову у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року; з податку на прибуток підприємства за ІІ і ІІІ квартали 2011 року є такими, що суперечать законодавству, порушують права позивача і є протиправними.

Оскільки відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється у податкового органу відсутні підстави відмовляти позивачу у прийнятті зазначеної декларації тільки на підставі Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 № 271/7592.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про невизнання податкової декларації позивача як податкової звітності, відповідач діяв всупереч наведеним нормам, оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем вимог ст.ст. 48, 49 ПК України.

З приводу належного способу захисту прав позивача суд зазначає, що відповідно до п. 49.12 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, з системного аналізу вищевказаних правових норма вбачається, що письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків із зазначенням причин такої відмови відповідно до положень пп. 49.10, п. 49.12.2 ст. 49 ПК України є формою рішення податкової служби, яке в силу п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, Податковим кодексом України прямо передбачено спосіб реалізації відповідачем своїх повноважень у випадку невідповідності податкової декларації вимогам цього Кодексу направлення платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації (пункт 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу).

Саме такі рішення і направлялись ТОВ «Контендер»податковим органом.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом визнання протиправними рішень відповідача № 3236/10/3/28-410 від 05.08.2011 року № 5046/10/3-312 від 09.09.2011 року, № 6367/10/3/28-312 від 17.10.2011 року, № 6911/10/3/28-410 від 31.10.2011 року про відмову у прийнятті податкових декларацій ТОВ «Контендер».

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обовязку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

В даному випадку рішення відповідача щодо невизнання декларацій ТОВ «Контендер»з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року; з податку на прибуток підприємства за ІІ і ІІІ квартали 2011 року призводить до протиправного неврахування даних податкових декларацій в електронних базах податкової звітності.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Контендер»декларацій з податку на додану вартість серпень, вересень 2011 року; з податку на прибуток підприємства за ІІ і ІІІ квартали 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих рішень щодо визнання неподаними податкових декларацій позивача з ПДВ та з податку на прибуток за відповідні звітні податкові періоди.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав, про що свідчить заява про відмову від вимоги про стягнення з Державного бюджету України судового збору.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер» (код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, викладене у формі листа від 05.08.2011 р. № 3236/10/3/28-410.

3. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер» (код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на додану вартість за серпень 2011 року, викладене у формі листа від 09.09.2011 р. № 5046/10/3/28-312.

4. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер» (код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на додану вартість за вересень 2011 року, викладене у формі листа від 17.10.2011 р. № 6367/10/3/28-312.

5. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер» (код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року, викладене у формі листа від 31.10.2011 р. № 6911/10/3/28-410.

6. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Контендер»декларацій податку на додану вартість за серпень 2011 року, за вересень 2011 року та декларацій з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та за ІІІ квартал 2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 08 лютого 2012 року.