Постанова № 21762043, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2012 року                     № 2а-16808/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Манічевій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення №0001442301/24237 від 09.06.2011

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.11.2011 ),

представника відповідача –не з'явився,

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.01.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0001442301/24237 від 09.06.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 24.01.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов’язання позивачу нараховані за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань фінансово - господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліріс" за період з 01.08.2010 по 31.08.2010. Підставою для нарахування податкових зобов’язань є визнання податковим органом первинних документів виписаних ТОВ "Техноліріс" на адресу ТОВ "Е - Восток", такими, що не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту позивача.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Техноліріс", а саме було укладено договір № 02/10-Вт від 15.02.2010, який, мав реальний характер, та за яким було виконано роботи та надано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач зазначив про те, що немає жодного причинно-наслідкового зв'язку між правочинами, укладеними ним з ТОВ "Техноліріс" та правочинами, які були укладені зазначеним підприємством з ТОВ "Е - Восток".

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У судове засідання 24.01.2012 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання повістки та всупереч вимогам пункту 5 частини п’ятої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2011, заперечень проти позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У період з 20.05.2011 по 26.05.2011 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва на підставі наказу № 854-П від 19.05.2011 проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" з питань фінансово - господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноліріс" за період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

В ході перевірки встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ за серпень 2010 року на суму 73 002,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

У періоді, який перевірявся, ТОВ "ВЕС МЕДІА" перебувало у фінансово - господарських відносинах з ТОВ "Техноліріс", а саме придбавало послуги по наданню та обслуговуванню сервісних номерів телекомунікаційного зв'язку згідно договору № 02/10-Вт від 15.02.2010.

На виконання зазначеного договору були складені податкові накладні № 25073 від 25.07.2010, № 250В1 від 25.08.2010 та № 250В2 від 25.08.2010, акти - прийому передачі виконаних робіт б/н від 25.07.2010 та б/н від 25.08.2010.

Згідно акту Синельниківської ОДПІ № 46/23/36354302 від 18.11.2010 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Техноліріс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період липень - серпень 2010 року, встановлено, що під час проведення документальної перевірки ТОВ "Техноліріс" з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ "Е- Восток" за період з 01.03.2008 по 01.09.2010 встановлено, що ТОВ "Е - Восток" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, з огляду на що, операції по ланцюгу ТОВ "Е - Восток" - ТОВ "Техноліріс", не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, а також відсутній факт поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Е - Восток" - ТОВ "Техноліріс", та у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ "Техноліріс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг).

Водночас у зв'язку з тим, що до зазначеної перевірки не було надано документи стосовно подальшої реалізації продукції, придбаної у ТОВ "Е - Восток", відповідно до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено можливу реалізації умовної продукції на адресу великої кількості контрагентів, до яких, зокрема, відноситься ТОВ "ВЕС МЕДІА".

З зазначеного податковий орган дійшов висновку про те, що первинні документи виписані ТОВ "Техноліріс" на адресу ТОВ "ВЕС МЕДІА", не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту ТОВ "ВЕС МЕДІА".

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 30.05.2011 №2839/2301/36342357, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001442301/24237 від 09.06.2011, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 91 252,50 грн. , у тому числі штрафні санкції у сумі 18 250,50 грн.

17.06.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкове повідомлення - рішення №0001442301/24237 від 09.06.2011, яку рішенням про результати розгляду скарги № 8293/10/25-114 від 15.08.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

29.08.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення - рішення № 8293/10/25-114 від 15.08.2011, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 4409/6/10-2115 від 27.10.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 4409/6/10-2115 від 27.10.2011 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Техноліріс" реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов’язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Техноліріс", а саме, було укладено договір № 02/10-ВТ від 15.02.2010, предметом якого є надання послуг по наданню та обслуговуванню сервісних номерів телекомунікаційного зв'язку. До зазначеного договору сторонами були складені додаткові угоди № 1від 01.05.2010 та № 2 від 01.08.2010.

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеним договором позивачем надано акти прийму - передачі виконаних робіт від 25.07.2010 та від 25.08.2010, акт - розшифровку № 1 приймання - здачі наданих послуг від 25.08.2010, акт - розшифровку приймання - здачі наданих послуг від 25.08.2010. За зазначеним договором ТОВ "Техноліріс" на ім'я позивача були виписані податкові накладні № 25073 від 25.07.2010, № 250В1 від 25.08.2010 та № 250В2 від 25.08.2010.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень на адміністративний позов та доказів на спростування позиції позивача не надав. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Техноліріс" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ "Техноліріс" не сплачувало податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які надані на підтвердження товарності та реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Техноліріс" за договором № 02/10-ВТ від 15.02.2010.

В акті перевірки від 30.05.2011 №2839/2301/36342357 не наведено жодних доказів на обґрунтування того, що послуги надані позивачу відповідно договору № 02/10-ВТ від 15.02.2010 були отримані "Техноліріс" від ТОВ "Е - Восток", як і на підтвердження того, що ТОВ "Е - Восток" має будь - яке відношення до фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Техноліріс", з огляду на що з зазначеного акту перевірки не вбачається, яке саме відношення правовідносини між ТОВ "Техноліріс" та ТОВ "Е - Восток" мають до правовідносин позивача з ТОВ "Техноліріс".

Таким чином, посилань відповідача в акті від 30.05.2011 №2839/2301/36342357 як на підтвердження того, що первинні документи виписані ТОВ "Техноліріс" на адресу позивача, не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту позивача, на встановлення факту того, що ТОВ "Е - Восток" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, з огляду на що операції по ланцюгу ТОВ "Е - Восток" - ТОВ "Техноліріс", не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, та відсутній факт поставки товарів по ланцюгу ТОВ "Е - Восток" - ТОВ "Техноліріс" є необґрунтованими.

З інформації на офіційному сайті податкової, вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Техноліріс" було анульовано за закінченням терміну дії свідоцтва 08.04.2011, у той час, як позивач у фінансово - господарських відносинах з ТОВ "Техноліріс" перебував у 2010 році, а отже на момент існування зазначених правовідносин ТОВ "Техноліріс" було платником податку на додану вартість, що підтверджувалось відповідним свідоцтвом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що відповідачем не надано як заперечень на адміністративний позов, так і доказів та обґрунтувань та підтвердження нікчемності договору № 02/10-ВТ від 15.02.2010 та спростування реальності та товарності зазначеного договору відповідачем не надано, то суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Техноліріс" за договором № 02/10-ВТ від 15.02.2010 були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки позивачем надано документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, зокрема, податкові накладні та акти прийму - передачі виконаних робіт, у той час, як відповідачем не надано жодного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що первинні документи виписані ТОВ "Техноліріс" на ім'я позивача не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, то суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Техноліріс".

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 29 грн. 55 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0001442301/24237 від 09.06.2011 - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва №0001442301/24237 від 09.06.2011.

3.Судові витрати в сумі 29,55 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕС МЕДІА" за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2012