Постанова № 21762042, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2012 року № 2а-12685/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Манічевій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АвтоЦентр-Київ"

до

за участю Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

Прокуратури Святошинського району місті Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення № 0001012380 від 14.04.2011

за участю:

представника прокуратури Малишевої Ю.В. (посвідчення оглянуто у судовому засіданні)

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № 390 від 17.08.2011)

представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність № 100/10-021 від 03.01.2012)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.01.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АвтоЦентр-Київ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001012380 від 14.04.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2012 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2011 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.10.2011.

Судові засідання 17.10.2011 та 14.11.2011 були відкладені.

15.11.2011 через канцелярію суду надійшла заява про вступ у справу Прокуратури Святошинського району міста Києва.

У судовому засіданні 01.12.2011 оголювалась перерва.

У судовому засіданні 24.01.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідач в акті перевірки № 65/23-80/33549796 від 29.03.2011 необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність договору підряду № 24/11 від 24.11.2008 укладеного між позивачем та ТОВ "С.ДЖ.ГРУП", оскільки, зазначений договір було складено відповідно до вимог викладених в статтях 837-864 Цивільного кодексу України та він містить всі істотні умови, передбачені чинним законодавством для даного виду договорів, а здійснення господарських операцій за зазначеним договором підтверджується первинними документами, а саме актами приймання-передачі виконаних робіт, видатковими накладними та податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства. Також позивач полається на те, що підпис директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»ОСОБА_4 в договорі № 24/11 від 24.11.2008 засвідчено печаткою, а чинним законодавством не встановлено обов'язкове підтвердження підписів в договорах контрагентів, а висновок спеціаліста НДЕКЦ ЦМВС України від 16.03. 2011 № 59 не встановлює остаточно факт недостовірності підпису директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП».

Щодо встановлення в акті перевірки № 65/23-80/33549796 від 29.03.2011 нікчемності договору укладеного з ТОВ "ВАККО", то позивач зазначив про те, що договір № Р-12/09-87 від 27.12.2009 складено відповідно до вимог викладених в статтях 837-864 Цивільного кодексу України та факт виконання договору сторонами підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та іншими первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Також представник позивача посилався на те, що 27.04.2011 старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України капітаном податкової міліції Горбатюком О.В. за результатами розгляду кримінальної справи № 69-107 винесено постанови про закриття кримінальної справи в частині, якими закрито за відсутністю складу злочину кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_4 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.ДЖ,Р. ГРУП", за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України та відносно ОСОБА_7, ОСОБА_10 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "ВАККО" та ТОВ "Скап Холдінгс", за ознаками злочину передбаченого. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 01.12.2011 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали матеріали планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 (акт перевірки № 65/23-80/33549796 від 29.03.2011).

Зазначеною перевіркою, зокрема, було встановлено, що в порушення підпунктів 2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та ТОВ "ВАККО", оскільки правочини укладені між позивачем та зазначеними контрагентами відповідно до частини першої та другої статті 215, частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, а тому в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Директором та засновником ТОВ “С.Дж.Р.Груп” є ОСОБА_4, який відповідно до матеріалів кримінальної справи № 69-107 від 27.09.2010 порушеної відносно нього та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ “С.Дж.Р.Груп” за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України та протоколу допиту свідка, який проводився старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б., показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, документи щодо фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє імя за грошову винагороду. Також згідно з податковою звітністю у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. сировина, матеріалі для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 21.02.2011 № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВАККО" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 31.12.2010, встановлено, що з фактів зафіксованих в протоколі допиту обвинуваченої, директора та співзасновника ТОВ "ВАККО" ОСОБА_10 від 07.01.2011, протоколі додаткового допиту обвинуваченої ОСОБА_10 від 11.01.2011 та протоколі допиту співзасновника ТОВ "ВАККО" ОСОБА_7 від 15.10.201 наданих листом від СУ ПМ ДПА України від 17.01.2011 № 978/7/09-0017, вбачається, що фінансово - господарська діяльність ТОВ "ВАККО" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ "ВАККО", фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ "ВАККО" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також в зазначеному акті перевірки вказується про те, що товар (послуги) по правочинах щодо купівлі та продажу товарів (послуг) ТОВ "ВАККО" не передавався, та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з квітня 2009 року по грудень 2010 року

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 01.03.2011 по 22.03.2011 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі направлень №615/23-80П від 01.03.2011 та №692/23-8ОП від 15.03.2011 проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЦентр-Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 725 325,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ "С.ДЖ.ГРУП" та ТОВ "АвтоЦентр-Київ" було укладено договір підряду № 24/11 від 24.11.2008, предметом якого є виконання монтажних робіт.

На виконання зазначеного договору ТОВ "С.ДЖ.ГРУП" на ім'я ТОВ "АвтоЦентр-Київ" було виписано податкові накладні на загальну суму 10 022 911,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 670 485,27 грн., сума податку на додану вартість за якими була включена до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 22.03.2011 № 1503вх.26-08/30 була отримана інформація, що ТОВ "АвтоЦентр-Київ" на протязі 2008-2009 років мало фінансово-господарські взаємовідносини з «фіктивним»суб'єктом господарювання ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та надані наступні документи:

- копія постанова про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2010 старшого слідчого в ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА України Пасюкова В.В. по кримінальній справі №69-107 яка порушена відносно гр. ОСОБА_4 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" за ознаками складу злочину передбаченого ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України;

- копія протоколу допита свідка гр. ОСОБА_4 від 18.08.2010 проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області Андрійчуком Р.Б. у Приміщенні службового кабінету СУ ПМ ДПА України в якому гр. ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно числиться директором ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", але ніякої діяльності від імені товариства не здійснював, тому що знав що товариство буде займатися «обналічкою» грошових коштів.

- висновок спеціаліста НДЕКЦ ЦМВС України від 16.03.2011 № 59, згідно якого підписи директора ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" виконані ймовірно не гр. ОСОБА_4, а іншою особою;

- копії первинних фінансово-бухгалтерських документів ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" з ТОВ "Автоцентр-Київ".

З наведеного податковий орган прийшов до висновку, що згідно частин першої та другої статті 215, частини другої статті 228 та частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та ТОВ "Автоцентр-Київ" протягом 2008 - 2009 років є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ "ВАККО" та ТОВ "АвтоЦентр-Київ" було укладено договір № Р-12/09-87 від 27.12.2008, предметом якого є виготовлення та розміщення рекламних матеріалів.

На виконання договору № Р-12/09-87 від 27.12.2008 ТОВ "ВАККО" на ім'я ТОВ "АвтоЦентр-Київ" було виписано податкову накладну № 290124 від 29.01.2010 на загальну суму 329 041,44 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 54 840, 24 грн.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 21.02.2011 № 104/23-10/36425949 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВАККО" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 31.12.2010, встановлено, що з фактів зафіксованих в протоколі допиту обвинуваченої, директора та співзасновника ТОВ "ВАККО" ОСОБА_10 від 07.01.2011, протоколі додаткового допиту обвинуваченої ОСОБА_10 від 11.01.2011 та протоколі допиту співзасновника ТОВ "ВАККО" ОСОБА_7 від 15.10.201 наданих листом від СУ ПМ ДПА України від 17.01.2011 № 978/7/09-0017, вбачається, що фінансово - господарська діяльність ТОВ "ВАККО" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ "ВАККО", фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ "ВАККО" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також в зазначеному акті перевірки вказується про те, що товар (послуги) по правочинах щодо купівлі та продажу товарів (послуг) ТОВ "ВАККО" не передавався, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з квітня 2009 року по грудень 2010 року.

З наведеного податковий орган прийшов до висновку, що згідно частин першої та другої статті 215, частини другої статті 228 та частини першої статті 236 Цивільного кодексу України правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ "ВАККО" та ТОВ "АвтоЦентр-Київ" протягом 2008 - 2010 років є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

За результатами перевірки був складений акт № 65/23-80/33549796 від 29.03.2011.

05.04.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоЦентр-Київ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва були подані заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких листом "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" № 8352/10/23-824 від 11.04.2011 повідомлено про те, що висновки акту перевірки № 65/23-80/33549796 від 29.03.2011 залишено без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001012380 від 14.04.2011, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 2 156 560,25 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 431 331,25 грн.

26.04.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації у місті Києві скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0001012380 від 14.04.2011, яку рішенням про результати розгляду скарги № 6726/10/25-214 від 25.06.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

30.06.2011 позивачем було подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0001012380 від 14.04.2011, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 15448/6/25-0215 від 16.08.2011 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоЦентр-Київ»не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0001022380 від 14.04.2011 та вважаючи таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3.Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність договорів укладених з ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” та ТОВ "ВАККО", оскільки договори з зазначеними контрагентами було складено відповідно до вимог викладених в статтях 837-864 Цивільного кодексу України та вони містять всі істотні умови, передбачені чинним законодавством для даного виду договорів, а здійснення господарських операцій за зазначеними договорами підтверджується первинними документами, а саме актами приймання-передачі виконаних робіт, видатковими накладними та податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, водночас позивачем на підтвердження зазначеної обставини не було надано суду ні копії договорів укладених з ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” та ТОВ "ВАККО", ні первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги.

Посилання позивача на постанови про закриття кримінальних справ, якими було закрито а частині за відсутністю складу злочину кримінальну справу відносно керівників ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” та ТОВ "ВАККО", не може бути належним доказом правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами з огляду на те, що зазначеними постановами не підтверджується факт реальності та товарності господарсько - фінансових відносин позивача з контрагентами, а лише встановлюється факт закриття кримінальних справ відносно керівників контрагентів позивача.

Таким чином, позивачем не було надано суду жодних доказів як на підтвердження реальності та товарності фінансово - гоподарських відносин з контрагентами ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” та ТОВ "ВАККО" за договорами № 24/11 від 24.11.2008 та № Р-12/09-87 від 27.12.2009, так і на підтвердження того, що зазначені договори укладалися.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” та ТОВ "ВАККО".

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоЦентр-Київ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва, про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001012380 від 14.04.2011 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2012