Постанова № 21762027, 30.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1 /384

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2012 року 14:55 № 2а-16612/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Електронікс"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0000722302 від 28.09.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача Дрогальська Н.В.;

представник позивача Стеценко Т.І.;

представник відповідача Косякевич Ю.С.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

10 листопада 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Електронікс" (далі позивач, ТОВ “Рітейл Електронікс”) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722302 від 28.09.2011 р. (далі ППР № 0000722302). Позовні матеріали передані на розгляд судді 11.11.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16612/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-16612/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2011 року ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва на підставі наказу № 1795 від 06.06.2011 р., згідно із ст. 20, 78, п. 79.2 ст. 79, п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість позивачем при взаємовідносинах з ТОВ “Дніпроторгінвест” (код ЄДРПОУ 37212565) за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт від 15.06.2011 р. № 255-22-1-37195063 (далі - Акт перевірки).

Листом від 20.06.2011 р. № 35 позивач звернувся із запереченням на Акт перевірки до ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва.

Листом від 05.07.2011 р. № 19415/10/22-556 ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва повідомила позивача про залишення без задоволення заперечення на Акт перевірки та залишення без змін висновків за результатами розгляду заперечень на підставі Акту перевірки.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000462302 від 07.07.2011 р. (далі - ППР № 0000462302).

ППР № 0000462302 прийнято внаслідок порушення позивачем п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54, п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 195126,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 2,00 грн., всього на суму 195128,00 грн.

Листом від 20.07.2011 р. № 41 позивач звернувся зі скаргою на ППР № 0000462302 до ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПА у м. Києві від 23.09.2011 р. № 9402/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги скасовано ППР № 0000462302 в частині 1,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з ПДВ, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу позивача від 20.07.2011 р. № 41 задоволено частково.

Листом від 04.10.2011 р. № 43/1 позивач звернувся зі скаргою на ППР № 0000462302 до ДПА України.

Рішенням ДПС України від 18.10.2011 р. № 3807/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін ППР № 0000462302 з урахуванням рішення ДПА у м. Києві, прийнятого за розглядом первинної скарги.

03 листопада 2011 року позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва про оскарження ППР № 0000462302.

Разом з тим, 05.10.2011 р. на адресу позивача надійшло ППР № 0000722302, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 195126,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1,00 грн., всього на суму 195127,00 грн.

Листом від 14.10.2011 р. № 49/1 позивач звернувся зі скаргою на ППР № 0000722302 до ДПА у м. Києві.

Листом від 28.10.2011 р. № 10570/10/25-114 про розгляд скарги ДПА у м. Києві повідомила позивача про залишення без розгляду та повернення скарги від 14.10.2011 р. № 49/1.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі ППР № 0000722302.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “Рітейл Електронікс”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Податкового кодексу України (далі ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (далі - Закон № 755-IV).

За твердженням відповідача, підставою для визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій було заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на суму 195 126,00 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму 145936,00 грн. та за лютий 2011 року на суму 49190,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ “Дніпроторгінвест” щодо підтвердження господарських відносин з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., проведеної Лівобережною МДПІ у м. Дніпропетровську, встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача та відсутність його за юридичною адресою, чим порушено вимоги ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, внаслідок чого укладена з ТОВ “Рітейл Електронікс” угода має ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Дніпроторгінвест” було укладено Договір купівлі-продажу від 30.11.2010 р. № 31 про здійснення ТОВ “Дніпроторгінвест” поставки продукції (товару) та зобовязання позивача прийняти та оплатити поставлену продукцію, перелік якої зазначений у наявних в матеріалах справи копіях видаткових накладних на загальну суму 1170759,60 грн. (стор. 130 159 І тому).

ТОВ "Дніпроторгінвест" виписало на адресу ТОВ "Рітейл Електронікс" податкові накладні на загальну суму 1170759,60 грн. (в т.ч. ПДВ 195 126,60 грн.), які підписані від імені ТОВ "Дніпроторгінвест" ОСОБА_4 та скріплені печаткою підприємства (наявні в матеріалах справи копії на стор. 95 129 І тому).

Судом встановлено, що за поставлену продукцію ТОВ "Рітейл Електронікс" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Дніпроторгінвест" безготівкових коштів на повну суму поставленої продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (стор. 85 94 І тому), звітів про дебетові та кредитові операції (стор. 49 57 ІІ тому).

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту “а” пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень лютий 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Дніпроторгінвест", придбання продукції (товару) за договором купівлі-продажу від 30.11.2010 р. № 31.

Досліджуючи питання щодо реальності придбання позивачем продукції (товару) та придбання її з метою використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів, статуту суд встановив, що ТОВ "Рітейл Електронікс" здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, оптової торгівлі радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, оптової торгівлі офісною технікою та устаткуванням, іншими видами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, роздрібної торгівлі офісним та компютерним устаткуванням.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Дніпроторгінвест" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень лютий 2011 року, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Доказів підтвердження того, що ТОВ "Дніпроторгінвест" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем суду не надано.

Крім цього, реальність придбання позивачем продукції (товарів) для подальшого використання їх у своїй господарській діяльності підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями звітів ЕККА по кассі Касса 3 КВП, Касса 14 КВП (стор. 160 225 І тому), видаткових та податкових накладних (стор. 226 247 І тому, стор. 1 4 ІІ тому).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 198.6 статті 198, пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Під час розгляду даної справи представниками позивача надано суду завірені копії наступних документів щодо ТОВ “Дніпроторгінвест”: податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2011 року, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 28.11.2011 р.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ "Рітейл Електронікс" з його контрагентом ТОВ "Дніпроторгінвест" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Рітейл Електронікс" і ТОВ "Дніпроторгінвест", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ТОВ "Рітейл Електронікс" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень лютий 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпроторгінвест", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54, п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) є помилковими, відтак визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 195127,00 грн. є протиправним, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем ППР № 0000722302.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Рітейл Електронікс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Електронікс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві від 28.09.2011 р. № 0000722302.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Електронікс" у розмірі 28,23 грн. з рахунків субєкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова