Постанова № 21760419, 02.02.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2012 року Справа № 2а-11464/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі

судового засідання Данилкіній Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко А.В.

відповідача: Косової Н.Г.

прокурора: Ващенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2011року №0001668013, №0001678013, №0001688013,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» (далі - Позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2011року №0001668013, №0001678013, №0001688013, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову, з посиланням на вимоги п. п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п. 79.1. ст. 79. ПК України, наполягав на відсутності підстав для видання наказу та проведення перевірки, за наслідками якої було складено акт перевірки та винесені оскаржені повідомлення рішення.

Зазначив про порушення відповідачем порядку складання акту в частині його реєстрації 16.11.2011 року - в день закінчення перевірки.

З посиланням на вимоги статей 79, 83 ПК України, наказ ДПА України № 984 Про порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, наполягав на необґрунтованості висновків проведеної перевірки.

Позивач наполягав на безпідставному зазначені відповідачем в акті перевірки та оскаржених податкових повідомленнях - рішеннях порушень підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2. п.200.3 п.200.4 ст. 200 ПК України, оскільки всі господарські операції з контрагентами: ТОВ «Міжнародні логістичні системи», ТОВ «АРС 2010», ТОВ «РТК-Груп», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ «Запорожіндустріалресурс», ПП «Євро Імпорт» були фактично здійснені та підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами, у тому числі податковими накладними.

На спростування твердження відповідача, викладеного в Акті перевірки від 16.11.2011 року №494/08-3/00210890 щодо нікчемності укладених угод, позивач з посиланням на вимоги статей 207, 208, 228 ГК України зазначив, що визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому наполягав на правомірності проведення перевірки на підставі наказу № 519 від 11.11.11, дотриманні порядку проведення перевірки та складання відповідного акту.

Погоджуючись з проведенням планової виїзної перевірки за період з січня по липень 2011 року з питань бюджетного відшкодування, відповідач зазначив, що підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки з січня по вересень 2011 року слугували акти перевірок контрагентів ВАТ «СВЗ» отримані відповідачем у серпні 2011 року.

Стверджував, що реєстрація Акту перевірки №494/08-3/00210890 від 16.11.2011 року саме в цей день, тобто 16.11.2011 не порушує прав позивача.

Наполягав на відсутності господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Технобур», ПП «НДП «Новітні технології автоматизації і механізації обладнання машинобудування», ТОВ «Фрєатто», відповідно і операції з реалізації товару, послуг ТОВ «АРС 2010» на адресу підприємств-покупців, одним з яких був ВАТ «СВЗ» відбуватися не могли. В результаті порушення контрагентами ТОВ «АРС 2010» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з ТОВ «АРС 2010» мають протиправний характер. А правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Також відповідач спростовував наявність господарських операцій між позивачем та наступними підприємствами: ПП «Євро Імпорт», ТОВ "Запоріжіндустріалресурс", ТОВ «РТК-Груп», ТОВ "ВКФ "Промтехнологія", ТОВ «Міжнародні логістичні системи», ТОВ «Східпромсервіс», у звязку з порушеннями податкового та бухгалтерського обліку зазначеними підприємствами, відсутністю трудових та матеріальних ресурсів, та наявністю ознак фіктивності зазначених угод.

Просив відмовити в задоволені позову у повному обсязі за необґрунтованістю.

В судовому зсіданні сторони надали пояснення, тотожні даним викладеним в позовній заяві та запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності та платника податку на додану вартість (т.1.а.с.73-78).

Сторонами визнавався зазначений статус позивача.

Повноваження відповідача визначені ст. 20 ПК України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Наказом відповідача №519 від 11.11.11р. було призначено проведення документальної позапланової перевірки позивача з 15.11.11р по 16.11.11р. (т.1 а.с.15).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року по адміністративній справі № 2а-10774/11/1270 за позовом ВАТ «СВЗ» до СДПІ ВПП у м. Луганську про визнання дій та наказу на проведення перевірки № 519 від 11.11.11 протиправними задоволено позовні вимоги підприємства (на час розгляду справи постанова по справі № 2а-10774/11/1270 не набрала чинності т.1.а.с.219-226).

Сторони наполягали на відсутності підстав для зупинення розгляду даної справи до набрання чинності постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року по адміністративній справі № 2а-10774/11/1270, та вважали за необхідне розглянути справу на підстав наявних доказів.

Приймаючи до уваги вирішення спору про визнання дій та наказу на проведення перевірки № 519 від 11.11.11 протиправними в справі № 2а-10774/11/1270, керуючись ст. 11 КАС України та враховуючи наявні позовні вимоги, суд не приймає до уваги в якості обґрунтування позовних вимог дані щодо підстав призначення та проведення перевірки.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. (далі - Порядок 984).

За результатами перевірки уповноваженими особами відповідача складено акт №494/08-3/0011 від 16.11.11, у висновках якого зазначені наступні порушення:

- за січень 2011 року встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 53 826 грн.,

- за лютий 2011 року встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 90 401 грн. та відповідно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 53 826 грн.,

- за березень 2011 року встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 112 194 грн. та відповідно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 90 401 грн.,

- за квітень 2011 року встановлено заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 183 710 грн.,

- за травень 2011 року встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 91 678 грн.,

- за червень 2011 року встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 91 678 грн.,

- за серпень 2011 року завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 230 301 грн. (далі акт № 494, т.1.а.с.16-43).

Відповідно до п.п.54.3.2. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством у тому числі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках,

Згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№0001668013 від 05.12.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 466 206,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 155 153,50 грн.,

№0001678013, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за січень, лютий, березень, травень 2011 року у сумі 348 099,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 4,00 грн, №0001688013, яким донараховано ПДВ у сумі 183 710,00 гри. та штрафні санкції у сумі 1 грн., (а.с.44-46).

Правомірність винесення зазначених повідомлень-рішень є предметом спору по даній справі.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

В обґрунтування висновків акту № 494 та прийнятих повідомлень рішень відповідач послався на деталізовану інформацію по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та матеріалів перевірок контрагентів постачальників ТОВ „Міжнародні логістичні системи", постачання товару здійснювалося по наступному ланцюгу: ПП «Укркомплект КС», ТОВ «Східпромсервіс», ТОВ «Технобуд-2011», ТОВ „Міжнародні логістичні системи" та ВАТ „СВЗ", в якому встановлені правочини з ознаками нікчемності в зв'язку з відсутністю надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі ПК України).

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПК України з 01.01.2011 втратив чинність, серед інших, Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон 168), який визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.

Проте, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ПК України, разом із нормами ПК України застосуванню підлягають також і норми Закону 168.

Згідно зі ст. 1 Закону 168 податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 визначався ст. 7 Закону 168.

Сторонами визнано, що податковий період - січень 2011 року вже перевірявся уповноваженими особами відповідача під час проведення позапланової виїзної перевірки, проведеної у період з 23.03.11р. по 12.04.11р., з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року.

За наслідками перевірки складено довідку №300/08-3/00210890 від 08.04.2011р., в якій підтверджено задекларовані обсяги як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання. Перевіркою не встановлено відсутність податкового обліку та порушення порядку ведення податкового обліку (т.1.а.с.107-111, далі довідка № 300).

В довідці № 300 відсутні данні щодо укладення позивачем нікчемних (недійсних) правочинів та порушень законодавства при формуванні податкового кредиту

Відповідачем у період з 10.08.11р. по 05.09.11р. та з 14.10.2011-26.10.2011р., відповідно до плану від 09.08.2011 року, здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09р по 30.06.11р.

За результатами даної перевірки складено Акт №484/08-3/00210890 від 01.11.2011р., в якому відсутні дані щодо порушень податкового законодавства за період фінансово-господарської діяльності - січень 2011 року по господарським операціям позивача з ТОВ «Міжнародні логістичні системи», ТОВ «АРС 2010», ТОВ «РТК-Груп», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ Запорожіндустріалресурс», ПП «Євро Імпорт» (т.1.а.с.130-157).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. у справі №2а-3690/11/1270 (т.1.а.с.112-119), залишеній без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011р. (т.1.а.с.120-126) встановлена правомірність заявленого позивачем податкового кредиту і заявленої суми відшкодування ПДВ по податковій декларації за січень 2011 року.

Відповідно до пп. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів...

Згідно із статтею 83 ПК України до матеріалів які є підставами для висновків під час проведення перевірок відносяться документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

За вимогами п. 4 розділу І Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином відповідач зобовязаний був використовувати передбачені законодавством документи податкового та бухгалтерського обліку, у тому числі витребувані у платника податків.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо використання під час проведення перевірки передбачених законодавством документів податкового та бухгалтерського обліку з наступних підстав.

На спростування твердження позивача щодо використання при проведені перевірки документів не в повному обсязі та не направлені запитів позивачу, відповідач в запереченнях зазначив, що запити про надання підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентами ВАТ «СВЗ» не надсилались, оскільки первинні бухгалтерські документи платника податків були вилучені правоохоронними органами згідно протоколів обшуку від 08.07.2011р., від 11.07.2011р., від 12.07.2011р., від 14.07.2011р., від 21.07.2011р., від 22.07.2011р., від 01.08.2011р.

При цьому в наступному абзаці заперечень відповідач наполягає на направлені позивачу протягом 2011 року 28-ми письмових запитів про надання інформації та підтверджуючих документів по взаємовідносинах з контрагентами, але документи підприємством не надавались (т.1.а.с.215 зворотній бік).

Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити наявні розбіжності в заперечені, обґрунтувати відношення 28-ми запитів з перевіряємим періодом. При цьому представник відповідача визнав, що надані позивачем до матеріалів справи документи на підтвердження господарських операцій за спірний період не співпадають з документами вилученими за протоколами обшуку від 08.07.2011р., від 11.07.2011р., від 12.07.2011р., від 14.07.2011р., від 21.07.2011р., від 22.07.2011р., від 01.08.2011р., оскільки відносяться до інших податкових періодів (т.9 а.с.106-185).

Згідно із актом перевірки № 494, відповідач не досліджував та не витребував документи бухгалтерського та податкового обліку, надані позивачем до справи на підтвердження реальності господарських операцій.

Таким чином фактично відповідач не досліджував реальність господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Міжнародні логістичні системи», ТОВ «АРС 2010», ТОВ «РТК-Груп», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ Запорожіндустріалресурс», ПП «Євро Імпорт» та їх виконання.

Згідно із даними єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Міжнародні логістичні системи», ТОВ «АРС 2010», ТОВ «РТК-Груп», ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», ТОВ Запорожіндустріалресурс», ПП «Євро Імпорт», є зареєстрованими у встановленому порядку (т.1 а.с. 171-191).

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з підприємствами постачальниками та перевізниками з метою отримання комплектуючих та матеріалів для виготовлення залізничного рухомого складу.

01.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Міжнародні логістичні системи» був укладений договір № 26 на транспортно-експедиційні послуги (т.1.а.с.192-194). За умовами договору експедитор -ТОВ «Міжнародні логістичні системи» зобов'язаний за плату та за рахунок позивача виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На підтвердження виконання транспортно-експедиційних послуг позивачем надані податкові накладні на суму сплаченого ПДВ (т. 6, а.с.21-90), акти виконаних робіт.

Зазначені документи відповідачем під час проведення перевірки не досліджувались.

26.01.2011 року між позивачем та ТОВ «ВКФ Промтехнологія» було укладено угоду № 199 про придбання інструментів за умовами якої доставка здійснювалась постачальником (т.1.а.с.198-200).

Придбання товару підтверджується видатковими накладними № ПТ-0000152 від 12.02.2011р. на суму 2580,0 грн., в т.ч. ПДВ - 430,0 грн.; № ПТ-0000226 від 18.03.2011р. на куму 17112,0 грн., в т.ч. ПДВ - 2852,0 грн. На суми придбаного товару було виписано податкові накладні № 151 від 22.02.2011р. та № 59 від 18.03.2011р.(т.1 а.с.202-205).

На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Євро Імпорт» з приводу придбання 3 шт. тепло вентиляторів на підставі комерційної пропозиції на суму 2396,99 грн., в т.ч. ПДВ - 399,50 грн. позивачем надані первинні бухгалтерські документи, у тому числі видаткова накладна № рн-74 від 26.01.2011р., які відповідачем під час перевірки не витребувались та не досліджувались.

20.01.2011 року між позивачем та ТОВ «РТК-Групп» було укладено угоду № 0210, предметом якої було придбання верстату консольно-фрезерного на суму 75 000 грн., в т.ч. ПДВ - 12 500 грн. (т.1 а.с. 206-207). За умовами угоди доставка цього верстату здійснювалася постачальником. Товар було отримано по видатковій накладній № 3 від 01.02.2011р. та оприбутковано в якості основних засобів (т. 6, а.с.15).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «3апоріжіндустріалресурс» щодо придбання насосного агрегату, пневморозподільника, гідро розподільника, фільтра, позивачем надані первинні бухгалтерські документи з оприбуткування запасних частини та податкові накладні (т.6, а.с.18-20).

01.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Арс-2010» було укладено договір № 27 року на перевезення вантажів (т. 1 а.с.195-197). За умовами договору ТОВ «Арс-2010» зобов'язується за плату та за рахунок позивача виконувати або організовувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з ТОВ «Арс-2010» позивач надав первинні бухгалтерські документи зокрема: податкові накладні (т.3 а.с.2-3, 16-18, 26-29, 152, т.4.а.с.3, 5, 23, 26, 30, 32, 35, 46, 49, 52, 54, 58, 77, 80, 83, 87, 88, 92, 95, 98, 101, 104, 108, 122, 133, 137, 140, т.5 а.с.2, 6, 12, 15, 17, 20, 24, 27, 30, 34, 41, 44, 47, 50, 54, 58, 62, 65, 73, 77, 79, 82, 85, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, т.8, а.с. 124,127, 147, т. 9, а.с. 7, 10), акти виконаних робіт (т.3 а.с. 151, 154, т.4, а.с. 2, 4, 22, 25, 29, 31, 34, 45, 48, 51, 53, 57, 59, 76, 79, 82, 85, 86, 91, 94, 97, 100, 103, 107, 121, 132, 136, 139, т.5, а.с.5, 8, 11, 14, 16, 19, 23, 26, 29, 33, 40, 43, 46, 49, 53, 57, 61, 64, 72, 76, 78, 81, 84, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, т.8 а.с. 123, 126, т.9, а.с.2 ), які в свою чергу співпадають із заявками на перевезення та витягами з журналів реєстрації вїзду на територію підприємства позивача транспортних засобів.

На вимогу ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів на спростування зазначених обставин.

Згідно із п.5.2 Порядку № 984 в акті перевірки необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, докази, що підтверджують наявність факту порушення. В акті також зазначаються дані щодо відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів із зазначенням переліку цих документів. Зазначений пункт кореспондується з пп. 75.1.2..ст. 75 ПК України.

В пункті № 2.11 акту № 494 зазначено про використання під час перевірки декларації з податку на додану вартість та актів, довідок перевірок вищезазначених контрагентів позивача (т.1.а.с.18).

Таким чином відповідачем не використовувались первинні документи під час проведення перевірки та складання акту № 494.

В якості нормативного обґрунтування прийняття оскаржених повідомлень-рішень відповідачем зазначено посилання на п.п.54.3.2. ст. 54 ПК України, згідно із яким підставами для прийняття рішення можуть бути дані перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З системного аналізу вище перелічених доказів та Акту № 494 убачається прийняття відповідачем оскаржених рішень на підставі актів перевірки контрагентів без встановлення правомірності дій позивача.

В розумінні вимоги ч.3 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач приймав оскаржені податкові повідомлення - рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 28,23 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 28,23 грн.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 02.02.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0001668013, №0001678013, №0001688013 від 05 грудня 2011 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0001668013 від 05.12.11р про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 466 206,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 155 153,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0001678013 від 05.12.2011р. про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий, березень, травень 2011 року у сумі 348 099,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0001688013 від 05.12.2011 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 183 710,00 грн. та штрафних санкції у сумі 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у розмірі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2012 року.

СуддяС.М. Чиркін