Постанова № 21759587, 21.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/19/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіШлай А. В. при секретаріГрищенко І.В., за участю: представників позивача відповідача Степанова О.О., Загородянської Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Комард» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001042302 від 07 грудня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122 323 грн. за декларацією за вересень 2011 року. В обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржене повідомлення-рішення прийняте відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалося у серпні 2011 року. Позивач не згоден висновками, викладеними в Акті перевірки № 3258/23-5/32804325, щодо завищення ним бюджетного відшкодування та формування позивачем «сумнівного» податкового кредиту за серпень-вересеиь 2011 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ 528 631 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що 4.12 ст. 200 Податкового кодексу України не ставиться у залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум податку контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи. Однак це не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Позивач надав для перевірки усі первинні документи (податкові накладні, рахунки на оплату товару, видаткові накладні, приймальні акти, докази оплати за отриманий товар), тому у відповідача не було підстав зменшувати суму бюджетного відшкодування та приймати податкове повідомлення-рішення, яке порушує права позивача, як платника податків.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська адміністративний позов не визнала, виклавши свої заперечення письмово, в яких зазначено про те, що під час проведеної перевірки позивача встановлено: недостовірність визначення суми бюджетного відшкодування в ПДВ в декларації за вересень 2011 року на суму 122 323 грн., формування суми «сумнівного» податкового кредиту серпня-вересня 2011 року на загальну суму ПДВ 278 655 грн., завищення податкових зобов'язань на суму 246 276 грн. за серпень 2011 року та на суму 528 631 грн. за серпень-вересень 2011 року. «Сумнівний» податковий кредит сформований позивачем за рахунок включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Полісвіт», ПП «Ластре», ТОВ «Формаг», ТОВ «Агро-Союз Термінал», ТОВ «Рапсодия-плюс», ПП «Профіт-13», ТОВ «Періон Д», ТОВ «Корал Укртрейд», ФОП ОСОБА_6, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податки, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, що не дає можливості встановити виробника /(імпортера) сировини товарів по всьому ланцюгу постачання та відповідно сплату податку на додану вартість до Державного бюджету. Обов'язковою умовою для проведення бюджетного відшкодування платникам податків сум ПДВ є підтверджена правомірність сум бюджетного відшкодування. Податковим кодексом України встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив, що державним податковим інспектором відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДП1 у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Фоменко М.Ю. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Комард» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 122 232 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, за наслідками якої 07 грудня 2011 року складений Акт № 3258/23-5/32804325. Згідно висновку, викладеному в Акті (арк. 7), позивачем в порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180, підпунктів 198.1 та ст.. 198.3 статті 198, пунктів 200.1 і 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сформовано «сумнівний» податковий кредит за рахунок включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Полісвіт», ПП «Ластре», ТОВ «Формаг», ТОВ «Агро-Союз Термінал», ТОВ «Рапсодия-плюс», ПП «Профіт-13», ТОВ «Періон Д», ТОВ «Корал Укртрейд», ФОП ОСОБА_6, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податки, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, що не дає можливості встановити виробника /(імпортера) сировини товарів по всьому ланцюгу постачання та відповідно сплату податку на додану вартість до Державного бюджету. В Акті також зазначено, що ПП «Комард» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, його фінансово-господарська діяльність здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «Комард». Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Комард» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. (арк.10-11 Акту). На підставі зазначеного Акту Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 07 грудня 2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001042302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 122 323 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд керується, у тому числі, приписами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність оскарженого рішення відповідач обґрунтовує нікчемністю правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 (пп. 1-23) Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1,2,3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом ЗО календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено належними та допустимими письмовими доказами і не заперечується сторонами, позивач подав для перевірки декларації з ПДВ за серпень-вересень 2011 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні документи, рахунки бухгалтерського обліку 30 «каса», 31 «рахунки в банках», 36 «розрахунки з покупцями», 37 «розрахунки з різними дебіторами», 68 «розрахунки за іншими операціями». 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», оборотно-сальдова відомість, 362 «розрахунки з іноземними покупцями», договори (угоди, контракти), видаткові накладні (акти виконаних робіт), згідно яких відвантажено товар (надані послуги) (арк. 2 Акту). За результатами перевірки не встановлено наявність правовідносин ПП «Комард» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичною особою-підприємця, первинні та інші документи яких визнані у судовому порядку недійсними, Станом на дату складання Акту в ДНІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відсутня інформація щодо укладення підприємством нікчемних правочинів. За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань контрагентом) (арк. 7 Акту).

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновок відповідача в акті перевірки щодо неможливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за серпень 2011 року на загальну суму 122 323 грн. у зв'язку із формуванням «сумнівного» податкового кредиту є безпідставними, оскільки частиною 12 ст. 200 Податкового кодексу України, не ставиться у залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум податку контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов'язок податкового органу надати такий висновок, якщо при перевірці не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, не подає податкову звітність, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Право на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуємих операціях у межах господарської діяльності платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивачем виконані вимоги пунктів 7.8 ст. 200 Податкового кодексу України щодо порядку подання до відповідача податкових декларацій з податку на додану вартість та розрахунків суми бюджетного відшкодування в установленні строки, а також обсяг податку на додану вартість, який підтверджений податковими накладними та фактично сплачений постачальниками товарів в розмірі 122 232 грн. Товар, який придбавався позивачем, був експортований ним, що підтверджується наданими вантажно-митними деклараціями та свідчить про реальність угод.

Крім того, статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Такі наслідки передбачені, зокрема, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України. Так, перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) проводиться сторонами (продавцем та покупцем - платниками податків) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Таким чином, встановлення фіктивності правочину, як підстави для визнання його недійсним, належить виключно до компетенції суду.

Статтею 215 цього Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угод з контрагентами та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.

Таким чином, відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними з підстав їх фіктивності або недодержанням вимог відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Комард» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001042302 від 07 грудня 2011 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зменшення Приватному підприємству

«Комард» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122 323 грн. , застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 61 161,50 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено

Суддя

А.В. Шлай