Постанова № 21759562, 20.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/15290/11

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Стайфа»про звернення стягнення на активи, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стайфа» про стягнення заборгованості в сумі 481,92 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг по штрафним санкціям з податку на додану вартість в сумі 481,92 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується витягом з реєстру вихідної кореспонденції, однак ні конверт, ні повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулися.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Згідно пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Стайфа» зареєстровано Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 23.04.2003.

У ТОВ «Стайфа» станом на 01.11.2011 рахується податкова заборгованість по штрафним санкціям по податку на додану вартість в розмірі 481,92 грн., що підтверджується актом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №000571/15-21895998 (а.с. 8).

Так, відповідно до акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №000571/15-21895998 перевіркою встановлено неподання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачений порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Так, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

В п.203.1, 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності тягне за собою у відповідності до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При несплаті зобовязання у встановлений строк виникає податковий борг, який відповідно до14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України є сумою грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, Криворізькою міжрайонною ДПІ було направлене відповідачу податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000421640 від 04.07.2011, яке винесене на підставі акту камеральної перевірки №000571/15-21895998.

Зазначене повідомлення-рішення було повернуто до Криворізької міжрайонної ДПІ з причин відсутності адресата за вказаною адресою, про що складена службова записка (а.с. 14).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. (п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України).

В повідомленні про вручення податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000421640 від 04.07.2011 зазначена дата 15.07.2011, що вважається датою вручення повідомлення-рішення.

Ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до ст.59 ПКУ позивачем сформовано та вручено першу податкову вимогу форми «Ю» від 28.07.11р. № 576 на суму 481,92 грн., яку було отримано представником ТОВ «Стайфа» 11.08.2011.

Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному чи в судовому порядку відповідачем не надано, отже, податкове зобовязання є узгодженим.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п. 95.1. та 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Право податковий органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом передбачене п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ„Про державну податкову службу в Україні” із змінами та доповненнями.

Виходячи зі змісту положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Зважаючи на те, що представником відповідача, доказів сплати заборгованості до суду не надано, суд вважає за необхідне звернути стягнення на активи товариства з обмеженою відповідальністю «Стайфа» в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 481,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Стайфа» про звернення стягнення на активи задовольнити у повному обсязі.

Звернути стягнення на активи товариства з обмеженою відповідальністю «Стайфа» (код ЄДРПОУ 21895998) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 481,92 грн. (чотириста вісімдесят одна гривня 92 копійки) на користь державного бюджету.

Судові витрати по справі не стягуються.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя

В.С. Парненко