Постанова № 21759508, 10.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2011 р. Справа № 2а-15082/09/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіЧорної В.В. при секретарі судового засіданняЧерненко А.А.

за участі представника позивачаКрутовських С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000832301/1 від 09.09.2009 р.,-

в с т а н о в и в :

13 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000832301/1 від 09.09.2009 р. про донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 81250 грн., в тому числі за основним платежем 62500 грн., 18750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обгрунтовані незгодою позивача з висновками Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, викладеними в акті планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 4122/23-2-26/34514460 від 26.06.2009 р., про заниження податку на прибуток за ІV квартал 2008 року в сумі 62500 грн. внаслідок порушення платником податків п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, позивач посилається на безпідставність зазначеного висновку податкового органу, з огляду на те, що актом перевірки факт відсутності поставки товару за договором № 02/10/08 від 02.10.2008 р. не було встановлено. Натомість, висновок податкового органу про фіктивність зазначеної угоди грунтується лише на припущенні про те, що угода укладалася сторонами без наміру створення реальних наслідків, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»не має адміністративно-господарських можливостей на виконання вказаної операції, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 р. по справі № 2а-1363/09/0470 визнано недійсною державну реєстрацію та установчі документи зазначеного підприємства, а також скасовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, та припинено юридичну особу. Водночас, позивач стверджує, що зазначений висновок органу державної податкової служби суперечить бухгалтерським документам, які відображують проведені операції та надавалися до перевірки, зокрема, журналу-ордеру і відомостям по рахунку 28 «товари»за ІV квартал 2008 року, журналу-ордеру і відомостям по рахунку 28 «товари»за 2008 рік, а також звітам про переміщення товарів на складах (по товарам та постачальникам). Крім того, під час перевірки відповідачем досліджувалися також первинні документи, що підтверджують поставку: видаткова накладна № В-ц 0000153 від 09.10.2008 р., рахунок-фактура № В-ц0000134 від 08.10.2008 р., довіреність № 28 від 09.10.2008 р., про що прямо вказано у акті перевірки. Зазначені документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV. Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що 09.10.2008 р. ним фактично було здійснено відвантаження товару згідно договору № 02/10/08 від 02.10.2008 р., який в той же день було отримано представником покупця.

Крім цього, позивач посилається на те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення первинні документи. Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини. На момент здійснення господарської операції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»(покупець) було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість. За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»(постачальник) не може нести відповідальність як за несплату податків покупцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру. Чиним законодавством на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин. Також, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визнавати недійсними первинні документи, та встановлювати юридичні факти щодо виконаного сторонами правочину. Нечинність правочину має бути прямо встановлена законом (нікчемні правочини), або встановлена в судовому порядку за наслідками розгляду заяви зацікавленої особи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання 10 березня 2011 року свого представника не направив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

За таких обставин, у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України, суд розглядає справу без участі представника відповідача, проте, враховує надані ним до справи письмові заперечення проти позову. Зокрема, у запереченнях на позов відповідач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»було укладено нікчемний правочин, який не породжує ніяких правових наслідків, у звязку з чим, в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем невірно здійснено облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, внаслідок чого занижено валовий дохід за ІV квартал 2008 року, та за 2008 рік на 173 01 грн., завищено валові витрати за вказаний період на 76699 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період на 62500 грн. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобовязані складати фінансову звітність на основі даних бухгалтерського обліку, яка підписується керівником та бухгалтером підприємства. Оскільки під час судового розгляду справи № 2а-1363/09/0470 громадянин ОСОБА_2, який згідно установчих документів є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед», надав свідчення про те, що він не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, ніяких засновницьких, бухгалтерських, фінансових документів, а також документів податкової звітності підприємства не підписував, вказане підприємство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді, тощо, то угода, укладена між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»має фіктивний характер. Водночас, орган державної податкової служби зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед». В обґрунтування своєї позиції, відповідачем наведені норми ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України. Посилаючись на наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 р. по справі № 2а-1363/09/0470, податковий орган наголошує на відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді, та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, а також відсутності наміру створення правових наслідків. Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У статті 2 Бюджетного кодексу України дано визначення доходів бюджету, зокрема, - це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ). У ч. 1 ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифіковано за розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, та трансферти. Згідно ч. 2 зазначеної статті, податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною Державного бюджету, власністю держави. Оскільки позивачем порушено норми ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, такий правочин є нікчемним. З цих підстав, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01 січня 2012 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.08.2006 р. по 31.03.2009 р., за наслідками якої складено акт № 4122/23-2-26/34514460 від 26.06.2009 р. (а.с. 65-105).

Під час проведення перевірки, податковим органом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед» (Покупець) було укладено договір поставки № 02/10/08 від 02.10.2008 р. (а.с. 42-44). Предметом вказаного договору є поставка автомобільних масел і смазки торгівельної марки «Castrol», «ВР», та інші товари для автотранспорту. 09 жовтня 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»передало представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед» за довіреністю № 28 від 09.10.2008 р. ОСОБА_2 товар згідно рахунку-фактури № В-ц0000134 від 08.10.2008 р., після чого постачальником та покупцем підписано видаткову накладну № В-ц0000153 від 09.10.2008 р. (а.с. 39-41). Транспортування товару проведено відповідно до п. 3 договору № 02/10/08 від 02.10.2008 р. самовивозом, згідно листа від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»(вх. № 7554/10 від 17.04.2009 р.). Розрахунок за вказаною угодою в сумі 300 000 грн. (в тому числі ПДВ 50000 грн.) проведено на умовах передоплати грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника згідно платіжного доручення від 08.10.2008 р. за № 18. Податковим органом встановлено, що на кінець періоду, що перевірявся, дебіторська та кредиторська заборгованість за відвантажений товар за розрахунками з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»відсутня. Суми податку на додану вартість за податковою накладною № 123 включено до податкових зобовязань відповідного звітного періоду та відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2008 року (а.с. 70-71).

При цьому, з посиланням на наявність постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2009 р. по справі № 2а-1363/09/0470 за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»задоволені, якою визнано недійсною державною реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»з моменту реєстрації, визнані недійсними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед», скасовано його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, та припинено юридичну особу, а також на акт Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 358 від 16.03.2009 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»(складений на підставі зазначеної постанови суду), відповідачем зроблено висновок про те, що угода, укладена між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»від 09.10.2008 р. є нікчемною, та не породжує ніяких правових наслідків. На підставі цього, податковим органом зроблено висновок про те, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»у ІV кварталі 2008 року, у 2008 році невірно здійснено облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів у звязку з відображенням у первинних бухгалтерських документах операцій за угодою від 09.10.2008 р., яка визнана податковим органом нікчемною, внаслідок чого підприємством занижено валовий дохід за вказаний період на 173301 грн., завищено валові витрати за вказаний період на 76699 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки № 4122/23-2-26/34514460 від 26.06.2009 р., податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832301/0 від 10.07.2009 р. на суму 81250 грн., в тому числі 62500 грн. за основним платежем, 18750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Штрафні (фінансові) санкції, визначені у рішенні № 0000832301/0 від 10.07.2009 р., нараховані податковим органом відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2001 р. № 2181-ІІІ, згідно якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (6250 грн. х 3 періоди = 18750 грн.).

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником податків в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська. Рішенням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 09.09.2009 р. за № 30647/10/25-032 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000832301/0 від 10.07.2009 р. - без змін. За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення № 0000832301/1 від 09.09.2009 р. на суму 81250 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням органу державної податкової служби, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд»фактично виконало умови договору № 02/10/08 від 02.10.2008 р., а саме передало товар контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед», та отримало оплату за даний товар в повному обсязі, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, та зафіксовано актом перевірки № 4122/23-2-26/34514460 від 26.06.2009 р. (сторінки 6, 7 акту).

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються. Докази безтоварності даної угоди ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи, податковим органом не надані. Суд зазначає, що під час перевірки податковим органом взагалі не досліджувалося питання щодо реальності угоди, а висновки про її нікчемність були зроблені виключно з посиланням на судове рішення по справі № 2а-1363/09/0470, доказів набрання яким законної сили відповідачем не надано (а.с. 136-137), та акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача.

При цьому, суд не погоджується з твердженням податкового органу про фіктивність зазначеного правочину, оскільки визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру.

Враховуючи, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження факту не передання товару постачальником покупцю за договором № 02/10/08 від 02.10.2008 р. (тобто, безтоварності вказаної угоди), більш того, ці питання під час перевірки взагалі не досліджувалися, видана за цією господарською операцією податкова накладна не позбавлена свого правового значення, та правомірно використовується платником податків у податковому обліку.

Крім того, згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Свідоцтво про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»платником податку на додану вартість на час вчинення правочину (09.10.2008 р.) не було скасовано, а зазначена юридична особа не була виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагента, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо нього.

Вказана позиція підтверджена судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України від 13.01.2009 р. № 21-1578.

Щодо висновку відповідача про нікчемність правочину, суд також зазначає наступне.

Нормою ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши у акті перевірки від 26.06.2009 р. висновок про відсутність в момент вчинення правочину мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків, керувався лише припущеннями; його позиція про нікчемність укладеної угоди у звязку з тим, що вона суперечить моральним засадам суспільства, не підкріплена належними доказами, зокрема, рішеннями суду про визнання їх такими, або вироком суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На час складання акту перевірки ТОВ «Вега-Трейд», рішення щодо визнання правочину, укладеного між ТОВ «Вега-Трейд»та ТОВ «Торгово-комерційна група «Фастед» недійсним, було відсутнє.

Зазначений правочин також не може вважатися нікчемним в силу закону, оскільки його було укладено особами, які на час його укладення та виконання, мали повну правоздатність та дієздатність згідно норм чинного законодавства України.

Отже, позивачем правомірно включено до складу балансової вартості запасів на кінець 2008 року залишок товарів, які були відвантажені ним та оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна група «Фастед»в сумі 250000 грн. (без ПДВ) згідно угоди № 02/10/08 від 02.10.2008 р.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність висновків, викладених у акті перевірки № 4122/23-2-26/34514460 від 26.06.2009 р. Відповідно, винесене на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення № 0000832301/1 від 09.09.2009 р. є неправомірним, та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 - 162, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Трейд» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 0000832301/1 від 09.09.2009 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 15.03.2011 р.

Суддя В.В. Чорна