Постанова № 21759488, 01.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 2-а-2870/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1- представник за довіреністю,

відповідача : ОСОБА_2- представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Львівський хлібзавод №5"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000013500/0 від 08.06.2010 року

ВСТАНОВИВ :

07.07.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства “Гайсинхліб” відкритого акціонерного товариства “Концерн Хлібпром” (позивач, ДП “Гайсинхліб” ВАТ “Концерн Хлібпром”) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (відповідач, Гайсинська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000013500/0 від 08.06.2010 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.10 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ДП “Гайсинхліб” ВАТ “Концерн Хлібпром” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 року по 01.01.2008 року складено акт №197/35/33556981 від 28 травня 2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000013500/0 від 08.06.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 394087, 50 грн. ( в т.ч. 262725 грн основного платежу та 131362, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції), яким встановлено порушення позивачем: п.5.1 ст.5 п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", також п. 1, 2 ст. 115, п. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с.94-97). Відповідач вважає, що позивачем несплачено податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту, також позивачем нараховано кошти без мети реального настання правових наслідків.

Ухвалою від 26.12.2011 року замінено позивача по справі Дочірнє підприємство “Гайсинхліб” відкритого акціонерного товариства “Концерн Хлібпром” на правонаступника дочірнє підприємство “Львівський хлібзавод №5”.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство ДП “Гайсинхліб” ВАТ “Концерн Хлібпром” зареєстроване 26.09.1995 року Гайсинською районною державною адміністрацією за №533765.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.09.2005 року №01352920, виданого Гайсинською МДПІ, має індивідуальний податковий номер -335569802043, зареєстровано платником податку на додану вартість з 30.09.2005 по 20.04.2010 року.

20.04.2010 року свідоцтво платника ПДВ від 30.05.2005 №01352920 анульовано в звязку з розпочатою ліквідаційною процедурою.

В період з 13.05.2010 року по 24.05.2010 року відповідно до плану - графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі направлення №221/35 від 11.05.2010 року працівниками Гайсинської МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ДП “Гайсинхліб” ВАТ “Концерн Хлібпром” з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 року по 01.01.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №197/35/33556981 від 28 травня 2010 року (а.с.16-53), в якому зазначено про порушення позивачем:

1) п.5.1 ст.5 п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

2) п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 1, 2 ст. 115, п. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого 08.06.2010 року на підставі вказаного акту відповідачем прийнято наступне податкове повідомлення - рішення: №0000013500/0, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 394087,50 грн., в тому числі 262 725 грн. за основним платежем, 131362, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.54).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Висновок податкового органу про безпідставність відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по договору купівлі-продажу, укладеного з контрагентом ТОВ “Савгрейн”№07/04 від 06.04.2007 року, в звязку з відсутністю документів про підтвердження фактичної передачі підприємству зернової культури у власність; недотримання вимог ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, - не зафіксовано та не оформлено факт здійснення господарських операцій, відсутність підтверджуючих документів щодо зберігання зернових культур на Одеському портовому елеваторі ДП ДАК "Хліб України" в порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 1, 2 ст. 115, п. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 394087,50 грн. ґрунтується на тому, що ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" віднесено до складу валових витрат витрати по факту оприбуткування товарів (сам факт отримання яких у власність не підтверджено відповідними документами).

Проте, з такими висновками відповідача погодитись не можна, виходячи з наступного.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як з'ясовано судом, ДП “Гайсинхліб” здійснивши придбання у зазначених вище контрагентів товару та оприбуткувавши його, відніс до складу валових витрат вартість цих товарів по першій з подій, зокрема по оприбуткуванню товарів.

Так, пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Цим же Законом визначені суми, які включаються до складу валових витрат і які не підлягають включенню.

У відповідності з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для виключення зі складу валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат сум, непідтверджених документально.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

На це вказує пункт 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 545 ЦК України підтвердженням факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки ДП “Гайсинхліб” ВАТ “Концерн Хлібпром”, податковим органом зроблено висновок про нікчемність та недійсність угод, оскільки при перевірці не було надано належним чином завірених копій документів в зв`язку з вилученням їх згідно постанови апеляційного суду Вінницької області від 27.04.2009 року.

Однак, як встановлено судом, первинні бухгалтерські документи, що були предметом дослідження під час перевірки: податкові накладні, акти приймання передачі до договорів купівлі - продажу №6 від 04.04.2006 року, №7 від 05.04.2006 року, №8 від 03.08.2006 року, №3 від 01.09.2006 року, №07/04 від 06.04.2007 року укладених позивачем з ТОВ “Савгрейн”, а також договори комісії, звіти комісіонерів та акти виконаних робіт за договорами комісії, укладеними з ТОВ “Вектор ойл трейд”", контракти по поставці ТОВ “Вектор ойл трейд”" ячменю фуражного та пшениці 6 класу компанії Gran Trade Com Limited, вантажно-митні декларації оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним документальним підтвердженням утримання зерна пшениці та ячменю фуражного на Одеському портовому елеваторі ДП ДАК України знаходяться в матеріалах кримінальної справи №10059001, також копії вищевказаних документів надані представником позивача в судовому засіданні.

Судом з`ясовано, що первинні бухгалтерські документи, що були предметом дослідження під час перевірки та на підставі яких визначався розмір валових витрат (податкові накладні (а.с. 189-191, 225-228, 5-6, 31-32, 58-60 ) та акти приймання передачі (а.с.186, 195, 222, 3, 29, 55 том 2,) до договорів купівлі - продажу, №6 від 04.06.2006 року (а.с. 220-221), №7 від 05.04.2006 року (а.с. 184-185 ), №8 від 03.08.2006 року (а.с. 1-2 том 2), №3 від 01.09.2006 року (а.с. 27-28), №07/04 від 06.04.2007 року (а.с. 53-54) укладених ТОВ "Савгрейн" з позивачем, а також звіти комісіонерів та акти виконаних робіт за договорами комісії, укладеними ТОВ "Вектор ойл трейд" з позивачем), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належним документальним підтвердженням розміру та складу валових витрат ДП "Гайсинхліб".

Судом досліджено документи, що підтверджують фактичну передачу підприємству зернових культур у власність, а саме вищевказані договори купівлі продажу ячменю фуражного та пшениці 6 класу.

З договору купівлі продажу №6 від 04.04.2006 року вбачається, що ТОВ "Савгрейн" продає ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" ячмінь фуражний, ціна 1 (одної) тонни товару складає 720, 00 грн. в т.ч ПДВ, загальна сума договору складає 4656000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 276000,00 грн. відповідно до акту прийому-передачі №1 від 12.04.2006 року ТОВ "Савгрейн" передало ячмінь фуражний українського походження, урожаю 2005 року в кількості 2300,00 тонн на суму 1380000,00 грн. Згідно листа вих.№04-04 від 12.04.2006 року ТОВ "Савгрейн" повідомляє директору Одеського портового елеватора ДП ДАК "Хліб України" про передачу у власність ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" ячменю фуражного в кількості 2300,00 тонн та просить вважати дане зерно власністю ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром". З розхідної накладної №РН-0000022 від 12.04.2006 року прослідковується відгруження ТОВ "Савгрейн" ячменю фуражного, який отримав ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром". Відповідно досліджено податкові накладні від 12.04.2006 року №27, №28, №29, №30, з яких вбачається відвантаження 12.04.2006 року ТОВ "Савгрейн" вказаного зерна ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром".

Також в матеріалах справи міститься контракт від 27.03.2006 року, відповідно до якого ТОВ "Вектор ойл трейд" продає компанії Gran Trade Com Limited ячмінь фуражний (а.с. 229-231), вантажно-митна декларація, з якої вбачається, що відправником/експортером являється ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром", одержувачем/імпортером компанія Gran Trade Com Limited, декларантом/представником ДП ДАК "Хліб України" "Одеський портовий елеватор", країна призначення Саудівська Аравія, умови поставки FOB Одеса порт, опис товару - ячмінь фуражний 3 класу згідно ДСТУ 3769-98, українського походження 2005 року, задекларований товар вивезено за межі України в повному обсязі 09.05.2006 року (а.с.232). Досліджено банківські виписки за 17.04.2006 року, 18.04.2006 року, 19.04.2006 року, 25.04.2006 року, 18.05.2006 року, 25.05.2006 року (а.с. 233-243), згідно яких ТОВ "Савгрейн" та ТОВ "Вектор ойл трейд" здійснили проплату на виконання умов договору.

З договору купівлі-продажу №8 від 03.08.2006 року (а.с.1-2) вбачається, що ТОВ "Савгрейн" продає ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" пшеницю третього класу, ціна 1 (одної) тонни товару складає 800, 00 грн. в т.ч ПДВ, загальна сума договору складає 720 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 120000,00 грн. відповідно до акту прийому-передачі №1 від 07.08.2006 року ТОВ "Савгрейн" передало пшеницю третього класу українського походження, урожаю 2005 року в кількості 829,770 тонн на суму 553180, 00 грн.

07.08.2006 року укладено договір комісії №8 (а.с.7-8, 2-й том) між ТОВ "Вектор ойл трейд" та ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром". Відповідно додатка №1 до вказаного договору комісії: специфікації №1 (а.с.9) комісіонер експортує пшеницю 3 класу в кількості 900,0 +/_ 10%, ціна за тонну 143 долара США, загальна вартість 128700,00 доларів. З акту прийому-передачі №1 від 07.08.2006 року (а.с. 10) вбачається передача ТОВ "Вектор ойл трейд" вказаного зерна ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром". Відповідно до податкової накладної №40 від 29.08.2006 року відвантажено товар та отримано комісійну винагороду.

Згідно листа вих.№214 від 07.08.2006 року ДП "Гайсинхліб ВАТ "Концерн Хлібпром" повідомляє директору Одеського портового елеватора ДП ДАК «Хліб України" про передачу ТОВ "Вектор ойл трейд" згідно акту прийому-передачі №1 від 07.08.2006 року в рамках договору комісії №8 від 07.04.2006 року для комісійної реалізації пшеницю 3 класу в кількості 829 ,770 тонн 770 кг.

Також в матеріалах справи міститься контракт від 21.06.2006 року, відповідно до якого ТОВ "Вектор ойл трейд" продає компанії Gran Trade Com Limited пшеницю третього класу (а.с. 13-16), вантажно-митна декларація, з якої вбачається, що відправником/експортером являється ДП "Гайсинхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром", одержувачем/імпортером компанія Gran Trade Com Limited, декларантом/представником ДП ДАК "Хліб України" "Одеський портовий елеватор", країна призначення Великобританія, умови поставки FOB Одеса порт, опис товару - пшениця м'яка продовольча третього класу згідно ДСТУ 3768, українського походження 2005 року, задекларований товар вивезено за межі України в повному обсязі 22.08.2006 року (а.с. 17-18). Досліджено банківські виписки за 15.08.2006 року, 23.08.2006 року, 31.08.2006 року, 01.09.2006 року, 12.09.2006 року (а.с. 19-26), згідно яких ТОВ "Савгрейн" та ТОВ "Вектор ойл трейд" здійснили проплату на виконання умов договору.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до умов укладених договорів ТОВ "Вектор ойл трейд" з фірмою нерезидентом Gran Trade Com Limited контракти на продаж ячменю фуражного та пшениці, поставка вантажу (товару) здійснювалась на умовах відповідно міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс 2000 ("франко-борту ") що передбачає перехід права власності на товар або продукцію від продавця до покупця безпосередньо на складі, назва якого конкретно визначена в договорах.

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності зазначених вище угод, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідачем не надано доказів того, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами щодо купівлі-продажу товару, а також комісійні угоди, не відповідають вимогам, встановленим у статті 203 ЦК України.

В той же час, відсутність товарно-транспортних накладних по вказаним вище договорам, за умови наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів не є свідченням безтоварності укладених угод та підставою для визнання їх нікчемними.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 1, 2 ст. 115, п. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України протиправним.

Що ж стосується правової оцінки податкового повідомлення - рішення №0000013500/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 394087,50 грн., в тому числі 262 725 грн. за основним платежем, 131362, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд бере до уваги наступне.

Висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1, 2 ст. 115, п. 1, 5 ст. 203ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України неправомірний.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом не встановлено порушення вказаних вище вимог, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Так, в матеріалах справи містяться належним чином оформлені податкові накладні, які є документами, що засвідчують факт сплати позивачем суми ПДВ у вартості придбаних товарів і послуг, з дати отримання яких, згідно із приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у платника виникає право на податковий кредит (за умови, якщо така подія є першою порівняно з іншою законодавчо визначеною подією), та які, виходячи із змісту п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість .

Крім того, згідно з пп. 7.4.5 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Натомість, вказана норма не містить будь-яких застережень щодо обмеження права на податковий кредит через відсутність поставки товарів, навіть у разі підтвердження такої обставини, та/або через нікчемність угоди, на виконання якої проведення спірні господарські операції.

Таким чином, судом досліджено податкові накладні, вантажно-митні декларації, які надані в судове засідання представником позивача, а також знаходяться в матеріалах кримінальної справи №10059001, що витребовувалась ухвалою суду від 17.01.2012 року.

Слід зазначити, що валові витрати податковий кредит сформовані на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, договорів купівлі-продажу зернових культур, договорів комісії, актів приймання-передачі товару, звітами комісіонерів, видатковими накладними, банківськими виписками, також вантажно-митними деклараціями, засвідченими митницею про факт перетину товаром кордону України.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність договорів є неправомірними, оскільки в акті перевірки не наведено жодних доказів недійсності вказаних договорів; в судовому засіданні не доведено суперечність укладених договорів законодавству України та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів які б спростовували вищевикладене відповідачем не надано, правомірність своїх рішень не доведено, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000013500/0 від 08.06.2010 року слід задовольнити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000013500/0 від 08.06.2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Львівський хлібзавод №5" (вул. Хлібна,2 м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 32484246) 3 грн.40 коп. (три гривні сорок копійок) в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна