Постанова № 21742583, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 32/636

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від Генеральної прокуратури України: Рудак О.В. прокурор відділу

від позивача: не з»явився

від відповідача-1 : не з»явився

від відповідача-2: ОСОБА_1 юрист

від 3-ої особи: ОСОБА_2 - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокуратури України в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 17.12.2007р.

у справі № 32/636 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Механізатор»

до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради

3-я особа: Державне агентство земельних ресурсів України

про зобов»язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду м.Києва від 17.12.2007 у справі № 32/636 позовні вимоги задоволено повністю, зобовязано Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Механізатор” на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України. Рішення суду зобовязано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва, без сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

На підставі рішення суду з Київської міської ради на користь обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Механізатор” підлягає стягненню 127 (сто двадцять сім) грн. 50 (пятдесят) коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі рішення суду з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації підлягає стягненню на користь обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу „Механізатор” 127 (сто двадцять сім) грн. 50 (пятдесят) коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник Генерального прокурора України, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з»ясування обставин справи.

Заперечуючи проти рішення суду, апелянт посилається на те, що висновки місцевого суду про те, що сплачувати відновну вартість зелених насаджень повинен виключно власник земельної ділянки, після набуття право власності на земельну ділянку та лише на підставі відповідного ордера, на якій вони розташовані, суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності звільнення позивача від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, оскільки позивач отримав земельну ділянку у власність, а не у тимчасове користування. Тобто позивач не відноситься до категорії осіб, які відповідно до ст.. 208 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 звільняються від обов»язку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Апелянт звертає увагу суду на те, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, оскільки до участі у справі не було залучено Державне агентство земельних ресурсів України, яке є органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що наділений повноваженнями державного контролю за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, а отже оспорюване рішення у даній справ впливає на його права та обов»язки.

В судове засідання представники позивача, відповідача-1 не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак на адресу суду повернулась поштова кореспонденція направлена на адресу позивача у з»язку з тим, що за вказаною у листах адресою «не проживає».

До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалами справи. Про це Вищим господарським судом України зазначено в інформаційних листах від 02.06.2006р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (п.4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (п.15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (п.23).

У першому з названих листів викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п.., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Вислухавши думку представників Генеральної прокуратури України, Державного агентства земельних ресурсів, Київської міської ради, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає за можливе розгляд справи у відсутності представників позивача та відповідача-2.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України, Державного агентства земельних ресурсів, Київської міської ради колегія встановила наступне.

Відповідно до статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Згідно частини пятої статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 342/3176 Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „Механізатор” було передано земельні ділянки на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва у власність для житлової забудови. Зазначеним рішенням обслуговуючий кооператив житловий кооператив „Механізатор” зобовязано було у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342, дане управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

Рішенням Київради від 29.05.2003 № 433/593 „Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві” Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування, відповідно до пункту "з" статті 9 та пункту "є" статті 184 Земельного кодексу України.

Обслуговуючий кооператив житловий кооператив „Механізатор” звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з клопотанням від 26.10.2007 № 29 про виготовлення документів, що посвідчують право власності та користування землею навул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва та здійснити їх реєстрацію та видачу.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на звернення позивача надало відповідь № 05-49/36994 від 07.11.2007, що державний акт на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва може бути зареєстрований за умови сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 „Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах” .

Відповідно до ч1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006р. передбачено, що відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Згідно з п. 3 «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006р., видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера (крім випадків, передбаченихпунктами 7-10цього Порядку).

Крім того, відповідно до п.2 «Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва» затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 811 від 27.06.2007р., видалення зелених насаджень здійснюється за розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі ордера.

Відповідно до п.4 «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006р підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень.

Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії.

До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, а також інших заінтересованих організацій.

Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню, зазразком, затвердженим Мінбудом.

Акт складається у чотирьох примірниках і подається на погодження з територіальним органом Мінприроди у триденний строк. Три примірники погодженого акта повертається комісії, по одному з яких передається власнику (користувачу) земельної ділянки і заявнику.

Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці.

Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Відповідно до п. 5 «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006р. ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Аналізуючи зміст «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006р. колегія приходить до висновку, що він не містить жодних посилань на те, що право на видалення зелених насаджень на підставі ордера мають тільки ті особи, які вже отримали державний акт на право власності на землю або уклали договір оренди земельної ділянки. Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.10 зазначеного Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості. Тобто після оформлення позивачем земельної ділянки у приватну власність він фактично буде звільнений від сплати відновної вартості зелених насаджень, що призведе до ненадходження значних коштів до Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного, колегія приходить до висновку, що місцевий суд припустився помилки, дійшовши до висновку про те, що відновна вартість зелених насаджень сплачується лише за зверненням власника землі, тобто після набрання позивачем права власності на земельну ділянку та лише на підставі відповідного ордера.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтями 207-209 Земельного кодексу України передбачено обов'язок землекористувачів у разі зміни цільового призначення сільськогосподарських та лісогосподарських земель або погіршення їх якості відшкодувати пов'язані з цим втрати.

Зазначені норми земельного законодавства спрямовані на забезпечення раціонального використання й охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають унаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст.208 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок, у тому числі під будівництво і обслуговування жилих будинків, за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання.

Згідно вимог ч. 5 статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні і фізичні особи у разі надання їм вилучених сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, колегія приходить до висновку, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються виключно юридичні і фізичні особи, які отримали земельні ділянки у тимчасове користування. Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 № 342/3176 спірна земельна ділянка передана ОКЖК "Механізатор" у власність.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Механізатор» не відноситься до категорії осіб, які відповідно до приписів ст. 208 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 звільняються від обов'язку відшкодовувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобовязання Київську міську раду вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Механізатор” на отримання документів, які відповідно до закону посвідчують право на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва, а саме щодо оформлення в установленому порядку прийнятого 01.10.2007 рішення Київради та підписання, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку.

У зв»язку з вищевикладеним колегія вважає, що дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в частині вимог до Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Механізатор” щодо сплати відновної вартості зелених насаджень, що розташовані на земельній ділянці при реєстрації та видачі обслуговуючому кооперативу житловий кооператив „Механізатор” державного акта на право власності на земельну ділянку на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва, а також дії Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в частині вимог до обслуговуючого кооперативу житловий кооператив „Механізатор” щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при передачі земельної ділянки на вул.Бродівській у Голосіївському районі м. Києва для житлової забудови обслуговуючому кооперативу житловий кооператив „Механізатор” є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи у звязку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2007р. № 32/636 скасувати.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Механізатор» (м. Київ, вул. Чигоріна, 18, код 35265416) до Державного бюджету України ( р/р 3121020670001 банк ГУ ДКУ СУ у м. Києві, код банку (МФО) 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1073 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 32/636 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддяТищенко А.І.

СуддіМихальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.