Постанова № 21742580, 01.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2012                                                                                           № 47/190

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           Вербицької О.В.

          Андрієнка В.В.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представників:

позивача – Морозов О.О.;

відповідача-1 – Стальна О.О.;

відповідача-2 - не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

на рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012

у справі № 47/190 (судді – Станік С.Р., Паламар П.І., Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до 1. Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації;

2. Київської міської державної адміністрації

про стягнення 34620513,63 грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі – позивач) звернулося з позовом до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (далі – відповідач-1) про стягнення 34620513,63 грн. за спожиті послуги зв’язку по наданих пільгах.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2011 порушено провадження у справі № 47/190.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2011 до участі у справі в якості відповідача-2 залучено Київську міську державну адміністрацію (далі – відповідач-2).

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2012 провадження у справі № 47/190 в частині стягнення з відповідача-1 боргу в сумі 31354600,30 грн. припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позовних вимог до відповідача-1 відмовлено. В позові до відповідача-2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2012 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 47/190.

          В засідання суду, призначене на 01.03.2012, представники відповідача-2 не з’явилися та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об’єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд встановив:

Між Центрами розрахунків Київської міської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та відповідними районними управліннями праці та соціального захисту населення було складено зведені акти звірки розрахунків за спожиті послуги зв'язку по наданих пільгах: ветеранам війни; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ, інвалідам військової служби станом на 01.05.2011. Відповідно до зазначених актів розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем станом на 01.05.2011 становить 27 744 580,00 грн.

На думку позивача спір між сторонами виник внаслідок того, що у відповідача-1 у зв’язку з неналежним виконанням покладених на нього обов’язків, станом на 01.05.2011 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 34620513,63 грн., яка складається з 268 033, 89 грн. - сума по відшкодуванню пільг з абонентської плати, яка перебуває на стадії узгодження з відповідними РУПСЗН у м. Києві, 5 076 169, 88 грн. - сума, яка підлягає відшкодуванню за надані населенню на пільгових умовах послуги з встановлення телефонів та 1 531 728,92 грн. - суми, які підлягають відшкодуванню за надані населенню на пільгових умовах телекомунікаційні послуги при користуванні такими абонентами телефоном на умовах посекундної тарифікації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання відповідача-1 та відповідача-2 щодо відшкодування витрат позивача по наданню послуг згідно пільг можливе лише у разі надходження коштів (щомісячних сум субвенцій) на рахунок відповідача-1. На думку суду першої інстанції, сторони не надали доказів, що підтверджують надходження на рахунок розпорядника бюджетних коштів відповідних коштів з Державного бюджету України, а відтак виконання зобов’язання відповідачем-1 та відповідачем-2 є неможливим за відсутності відповідних бюджетних призначень та надходження на рахунок відповідача-1 цільових коштів державних субвенцій.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Законодавством України, зокрема: Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. ст. 14, 20, 21, 27); Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ст. ст. 5, 6,12-16, 20); Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ст.ст. 6, 7); Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (ст. 9), - встановлено для різних категорій громадян ряд соціальних пільг на отримання ними телекомунікаційних послуг, зокрема: 50 % або 100 % звільнення від оплати за користування домашнім телефоном та безоплатне встановлення домашніх телефонів, 50% знижка за користування телефоном за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості тощо. Аналогічні пільги встановлено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

ПАТ «Укртелеком», як оператор телекомунікацій, надає даним категоріям населення телекомунікаційні послуги згідно пільг встановлених законодавством України.

Зазначеними законами також встановлено, що реалізація цих законів здійснюється за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів та міжбюджетних трансферів, а отже і витрати здійснені операторами телекомунікацій на виконання даних законів відшкодовуються з державного бюджету, місцевих бюджетів та міжбюджетних трансферів.

Частиною 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Абзацом 5 п. 11 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 (далі - Правила № 720), встановлено, що установлені законами пільги з оплати телекомунікаційних послуг надаються споживачам відповідно до законодавства.

Пунктом 32 Правил № 720 встановлено, що споживач телекомунікаційних послуг зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 33 Правил № 720 телекомунікаційні послуги надаються за плату. У разі встановлення пільг на оплату телекомунікаційних послуг компенсація операторам, провайдерам недоотриманих сум доходів здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 97 Правил № 720 послуги місцевого телефонного зв'язку оплачуються за тарифами, що встановлюються у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, з положень Закону України «Про телекомунікації», інших законів, якими регулюється питання отримання пільг певними категоріями громадян та Правил № 720 вбачається, що однією з основ надання та отримання телекомунікаційних послуг є їх платність та у випадку надання послуг пільговим категоріям громадян - компенсація операторам, провайдерам недоотриманих доходів.

Відповідно до приписів пп. б) п. 4) ч. 1 ст. 89 та ст. ст. 96, 97, 102 БК України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України).

Згідно ч. 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Постанова № 256) встановлено, що Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 встановлено, що Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, з положень Постанови № 256 та Порядку № 256 вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, якими є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто в м. Києві – це Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації (відповідач-1).

Як зазначалося вище, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не надано доказів, які б свідчили про надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача-1.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено обсяг субвенцій на 2011 рік з Державного бюджету України міському бюджету міста Києва на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг у розмірі 178 099 400, 00 грн. (Додаток № 7 «Міжбюджетні трансферти (додаткові дотації та субвенції) з Державного бюджету України місцевим бюджетам на 2011 рік»), тобто у розмірі, що більш як у 5 разів перевищує розмір заборгованості відповідачів перед позивачем.

Як доказ належного фінансування Міністерством фінансів України відповідача-1 було надіслано лист від 21.10.2011, в якому Міністерство фінансів України також повідомило, що 31.08.2011 Кабінетом Міністрів України (далі - КМ України) прийнято розпорядження № 857-р «Про перерозподіл обсягу субвенцій з державного бюджету міському бюджету м. Києва на надання пільг та житлових субсидій населенню», згідно якого бюджету м. Києва збільшено обсяг субвенцій з державного бюджету на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на 30 000 000, 00 грн.

Тобто, на компенсацію відповідних послуг, які надаються пільговим категоріям громадян 2011 року, до бюджету м. Києва з Державного бюджету України передбачено субвенції у розмірі 178099400,00 грн., яких більш ніж достатньо для погашення заборгованості перед позивачем.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення бюджетних коштів викладена в постанові Верховного Суду України № 9/400 від 26.12.2011.

Відповідно до п. 5 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 (далі Порядок № 256), головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Пунктом 6 Порядку № 256 передбачено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

З викладеного вбачається, що підставою для сплати коштів є відповідні підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.

Так, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 по 01.08.2011, що підписаний та скріплений печатками позивачем та відповідачем-1, заборгованість останнього перед позивачем становить 27019490,88 грн., відповідач-1 в судовому засіданні визнав цю заборгованість.

Разом з тим, суд першої інстанції в своєму рішенні, як на підставу для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-1 про стягнення 31354 600,30 грн. послався на наявність рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2010 у справі № 12/334-7/743-20/304.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що предметом розгляду у справі № 47/190 є заборгованість, яка утворилась станом на 01.05.2011 (наявний інший період утворення заборгованості), про що зазначено у позовній заяві та запереченнях позивача від 25.07.2011 на клопотання про припинення провадження у справі та підтверджується відповідними зведеними Актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги підписаними з районними управліннями праці та соціального захисту населення у м. Києві.

Крім цього, як було встановлено вище, на компенсацію відповідних послуг, які надавались пільговим категоріям громадян у 2011 році, були виділені бюджетні кошти.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 27019490,88 грн., який перевірений судом і є вірним, та не оспорюється сторонами. Інший розмір заборгованості є спірним та не доведений позивачем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а за таких обставин останні, в частині стягнення 27019490,88 грн. заборгованості колегією суддів визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до платіжних доручень, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, станом на 29.02.2012 відповідачем-1 було здійснено часткове погашення вказаної заборгованості, яка утворилася станом на 01.05.2011, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що дане питання буде вирішуватися на стадії виконавчого провадження, тобто факт часткової оплати вказаної заборгованості буде врахований державною виконавчою службою під час виконання рішення суду у даній справі.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі були неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції від 24.01.2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, та розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2012 по справі № 47/190 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (03165, м. Київ, пр-т. Комарова, 7, р/р 35421044000082 Банк УДК у м. Києві МФО 820019, ЗКПО 031934465) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ МФО 300335, код ЄДРПОУ 21560766) 27019490 (двадцять сім мільйонів дев’ятнадцять тисяч чотириста дев’яносто) грн. 88 коп. заборгованості за послуги зв’язку.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (03165, м. Київ, пр-т. Комарова, 7, р/р 35421044000082 Банк УДК у м. Києві МФО 820019, ЗКПО 031934465) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ МФО 300335, код ЄДРПОУ 21560766) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської державної адміністрації (03165, м. Київ, пр-т. Комарова, 7, р/р 35421044000082 Банк УДК у м. Києві МФО 820019, ЗКПО 031934465) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ МФО 300335, код ЄДРПОУ 21560766) 32190 (тридцять дві тисячі сто дев’яносто) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 47/190 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Буравльов С.І.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Андрієнко В.В.