Постанова № 21742535, 27.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2012 № 47/405

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іоннікової І.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

секретар Гончарук І.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (дов. №01/12 від 13.01.2012 р.)

ОСОБА_2 (дов. б/н від 25.01.2011 р.)

від відповідача - ОСОБА_3 (дов. №01/12/2011-б від 01.12.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД»

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.11.2011 р.

у справі №47/405 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма

«Альфа-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс» (далі за текстом позивач, ТОВ «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД» (далі за текстом відповідач, ТОВ «Компанія «Партнер ЛТД») про визнання недійсним договору поставки від 05.06.2008 № 8/п, укладений між сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що укладений між сторонами договір поставки №8/п від 05.06.2008 р. суперечить вимогам закону, зокрема, ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України, оскільки сторонами при укладенні спірного договору не було погоджено предмет договору, строк його дії, що згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. у справі №47/405 позов задоволено. Визнано недійсним договір поставки №8/п від 05.06.2008 р., укладений між ТОВ «Компанія «Партнер ЛТД» та ТОВ «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс». Стягнуто з ТОВ «Компанія «Партнер ЛТД» на користь ТОВ «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс» державне мито в сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами договір поставки №8/п від 05.06.2008 р. не містить у собі істотну умову договору предмет, оскільки між сторонами не погоджено індивідуальні ознаки кранів, які мали бути відчужені за даним договором (у договорі не вказані ні індивідуальних номерів кранів, ні відомостей щодо їх реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці до введення в експлуатацію, ні заводських номерів, не вказано видів крану, індивідуальних індексів кранів, не вказано заводських номерів крану), а тому неможливо визначити індивідуальні ознаки речі, за якими її можна відрізнити з-поміж інших однорідних або схожих речей.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. у справі №47/405 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 266 ГК України, ст. 215 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.) від 15.12.2011 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. у справі №47/405; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.01.2012 р.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами Моторного О.А. №01-22/1/4 від 13.01.2012 р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікової І.А., суддів: Зеленіна В.О., Чорної Л.В.) від 16.01.2012 р. у справі №47/405 відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.02.2012 р.; зобовязано сторін надати додаткові докази.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами Моторного О.А. №01-22/1/1 від 01.02.2012 р. змінено склад судової колегії.

В судовому засіданні 01.02.2012 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 15.02.2012 р.

В судовому засіданні 15.02.2012 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 27.02.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД» у справі №47/405 на пятнадцять днів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. у справі №47/405 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. у справі №47/405 без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс», як покупцем, було укладено договір поставки № 8/п (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити баштовий кран JOST модель JT 140-8, виробництва Shenyang Peters Machinery Co., LTD, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його в порядку та розмірах, визначених договором (п. 1.1 Договору), кількість товару 3 одиниці (п. 1.2 Договору), визначено комплектність та загальні характеристики одиниць товару, зокрема:

- першої одиниці: рік випуску 2008, висота під гаком 48 м, довжина стріли 60 м, максимальна вантажопідйомність 8 т, вантажопідйомність при максимальному вильоті 1,6 т, “чорний ящик” включено, захисна система включено, трос 110 м, кабель 110 м, телескопічна секція включено, обігрівач включено, кондиціонер включено, рамка кріплення до будівлі 3 комплекти, секція стандартна для нарощування висоти до 110 м 10 комплектів;

- другої одиниці: рік випуску 2008, висота під гаком 48 м, довжина стріли 60 м, максимальна вантажопідйомність 8 т, вантажопідйомність при максимальному вильоті 1,6 т, “чорний ящик” включено, захисна система включено, трос 110 м, кабель 110 м, телескопічна секція включено, обігрівач включено, кондиціонер включено, рамка кріплення до будівлі 3 комплекти, секція стандартна для нарощування висоти до 110 м 10 комплектів;

- третьої одиниці: рік випуску 2008, висота під гаком 48 м, довжина стріли 60 м, максимальна вантажопідйомність 8 т, вантажопідйомність при максимальному вильоті 1,6 т, “чорний ящик” включено, захисна система включено, трос 110 м, кабель 110 м, телескопічна секція включено, обігрівач включено, кондиціонер включено, рамка кріплення до будівлі 3 комплекти.

Пунктом 3.1, 3.2 Договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на будівельний майданчик покупця (на умовах DDP) місто Київ; термін поставки 60 днів з дати виконання п.4.5.2. Зобовязання постачальника з поставки товару вважаються виконаними з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.

Згідно із п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору вартість товару, а саме: першої одиниці 2499750,00 грн., другої 2499750,00 грн., третьої 1878600,00 грн., ціна договору 6878100,00 грн.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за цим договором.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати договір поставки №8/п від 05.06.2008 р. недійсним, посилаючись на те, сторонами при укладенні спірного договору не було погоджено предмет договору, строк його дії, що суперечить вимогам закону, зокрема, ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України та згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було узгоджено предмет договору поставки, погоджено строк його дії.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірний договір не містить у собі істотну умову договору предмет, оскільки неможливо визначити індивідуальні ознаки речі, за якими її можна відрізнити з-поміж інших однорідних або схожих речей, в звязку з тим, що сторонами не погоджено індивідуальні ознаки кранів, які мали бути відчужені за даним договором (у договорі не вказані ні індивідуальних номерів кранів, ні відомостей щодо їх реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці до введення в експлуатацію, ні заводських номерів, не вказано видів крану, індивідуальних індексів кранів, не вказано заводських номерів крану, з посиланням на Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року №132) з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1. Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року №132 (далі за текстом Правил) ці правила встановлюють вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок.

Згідно із п. 7.1.3. Правил для реєстрації суб'єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран або машина та який має намір їх експлуатувати, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крана або машини. У заяві зазначається наявність у суб'єкта господарювання дозволу на експлуатацію цих вантажопідіймальних кранів або машин, одержаного відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03, а також наявність відповідальних працівників, зазначених у пункті 7.4.1 цих Правил, і навченого персоналу для обслуговування та ремонту вантажопідіймальних кранів або машин. Якщо у суб'єкта господарювання відсутні необхідні фахівці, то в заяві зазначається наявність договору зі спеціалізованою організацією на виконання відповідних робіт, зазначених у пункті 7.4.1 цих Правил.

Отже, обовязок зареєструвати крани належить особі, яка має намір їх експлуатувати, тобто позивачу.

Обовязок отримання дозволу на введення в експлуатацію, відповідно до п.7.2.1 Правил також належить особі, яка має намір їх експлуатувати.

Згідно ч.2 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З урахуванням технічних характеристик та властивостей баштові крани є замінними, відмінність реєстраційного номеру не впливає на відмінність один від одного баштових кранів.

Відповідно до п. 23.13 Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року №28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» баштові крани підлягають обовязковій сертифікації в Україні.

На момент укладення спірного договору у відповідача був наявний сертифікат відповідності продукції (баштові крани типу JT 140-8) серії ВБ №954738.

Доводи позивача (викладені в додаткових поясненнях представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 від 16.01.2012 р.) про те, що спірний договір підписаний директором ТОВ «Будівельна фірма «Альфа-сервіс» Кравченко А.В. з перевищенням повноважень, жодних дій по схваленню підписаного договору позивач не вчиняв, на які позивач посилався як на підставу визнання договору недійсним, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки до початку розгляду справи по суті в місцевому господарському суді позивачем дана підстава не була заявлена. Твердження позивача про те, що ним в судовому засіданні 10.11.2011 р. були заявлені такі додаткові підстави для визнання договору недійсним, проте судом відмовлено у задоволенні такого клопотання, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються належними доказами.

Відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимогам, що не були предметом розгляду.

Крім того, апеляційна інстанція не приймає як належний доказ і копію протоколу зборів учасників ТОВ «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс» №38 від 28.12.2007 р. (яким обмежено повноваження директора щодо підписання будь-яких договорів, що стосуються господарської діяльності підприємства), який надав позивач під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Пунктом п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55, передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Викладені вимоги Господарсько-процесуального кодексу України та Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 позивачем при зверненні до господарського суду міста Києва виконанні не були, а самим господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом зазначене не було враховано при прийнятті оскаржуваних судових актів, справу розглянуто на підставі оцінки незавірених ксерокопій матеріалів, які в розумінні ст. 34 ГПК України не є належними і допустимими доказами при прийняті судового рішення, чим порушено норми процесуального права.

Оскільки копія протоколу не відповідає вищевказаним вимогам, оригінал суду не був наданий, то колегія суддів не приймає як належний доказ вищезгаданий документ.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав визнання договору поставки №8/п від 05.06.2008 р. недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У звязку з відмовою в позові, задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по державного мита, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2011 р. у справі №47/405 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Альфа-Сервіс» (код ЄДРПОУ 22965175; місцезнаходження: 03048 м. Київ, вул. Ернста, 16-б, прим. 201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер ЛТД» (код ЄДРПОУ 35133555; місцезнаходження: 04071 м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, оф. 1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн. 50 коп.

Матеріали справи №47/405 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддяІоннікова І.А.

СуддіЗеленін В.О.

Синиця О.Ф.